Івахно С.Я. Про підготовку „Української музейної енциклопедії”.

Важливу роль у збереженні надбань минулого, в духовному розвитку нації, у розбудові її державності відіграють музеї і заповідники України. Музейні пам’ятки – важливе джерело історичного досвіду попередніх поколінь. Вони віддзеркалюють пройдений народом історичний шлях, матеріалізують життя та побут минулих епох, рівень соціально-економічного та культурного розвитку.

У сучасних умовах музейна діяльність, що розуміється як діяльність суспільства по відношенню до природної і культурної спадщини, стає важливою складовою загальнокультурних процесів, а музейна мережа країни організується в самостійний культурний комплекс. Сьогодні музей перетворюється на один з найважливіших культуроформуючих чинників, стає центром суспільної діяльності, спрямованої на трансляцію культури, відродження національних традицій.

Перед державою стоїть відповідальність за долю історичних та культурних реліквій різних часів і народів, які знаходилися на її території і є невід’ємною складовою частиною світової скарбниці культурних цінностей. Актуальним напрямком національної музейної політики стає задоволення зростаючого суспільного інтересу до проблем історії, культури, музейної справи, пам’яткознавства, у тому числі шляхом всебічної популяризація діяльності музейних установ країни.

Цим завданням повною мірою відповідає підготовка фундаментального енциклопедичного науково-довідкового видання „Українська музейна енциклопедія”, роботу по створенню якої розпочав Науково-методичний відділ музеєзнавства Національного музею історії України. Мета енциклопедії – узагальнення та систематизація накопиченої музеографічної і музеєзнавчої інформації про історію та сьогодення українського музейництва.

Важливим напрямком науково-дослідної діяльності відділу музеєзнавства є проведення досіджень з джерелознавства та історіографії історії музейної справи, що стало першим етапом підготовки майбутньої енциклопедії. 2005 року відділом видано збірник наукових праць „Музеї України XIX – початку XX століть” (1). До написання статей збірника активно залучались науковці провідних музеїв, вчені Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України.

Відділом музеєзнавства було детально проаналізовано 15-річний досвід роботи сектора музейної енциклопедії Російського інституту культурології щодо підготовки “Російської музейної енциклопедії” (2).

З метою бібліографічного забезпечення історико-музейних досліджень у відділі розпочато формування електронної бази даних „Українська музейна бібліографія”; до бази даних занесено понад 2 тис. записів.

Підсумком підготовчого етапу роботи Науково-методичного відділу музеєзнавства НМІУ по створенню „Української музейної енциклопедії” став збірник науково-методичних матеріалів, до складу якого входять: концепція у тезисному викладі й тематичний Словник УМЕ, а також допоміжні матеріали (приблизні схеми статей, комплекти типових статей) (3) .

Важливою концептуальною особливістю музейної енциклопедії є новий методологічний підхід до розуміння сутності сучасного науково-довідкового музеєзнавчого видання. УМЕ носитиме характер комплексного фундаментального дослідження, головним завданням якого буде не перелік фактів і положень, а відтворення багатогранного синтетичного образу українського музейництва в усіх його аспектах і соціальних проявах як важливої складової громадсько-політичного і культурного розвитку України в різні історичні періоди (4).

Основне місце у збірнику займає СлМвник-перелік заголовків статей енциклопедії, підготовлений на основі обробки широкого масиву матеріалів з історії та теорії музейної справи.

Словник УМЕ включає чотири основні розділи.

Розділ 1 „Музейна справа, музеєзнавство. Історія і сучасність” (статті про конкретні події, установи, громадські й церковні інституції, правові документи, друковані видання, що пов’язані з діяльністю музеїв і розвитком музеєзнавчих досліджень в Україні).

Розділ 2 „Теорія і практика музейної справи. Музейна термінологія”(статті, що стосуються основних напрямів музейної діяльності, понятійно-термінологічного апарату музеєзнавства і суміжних з ним галузей наукових знань, а також допоміжних історичних дисциплін).

Розділ 3 „Персоналії” (статті про відомих діячів українського музейництва: провідних співробітників музейних закладів, дослідників історії та теорії музейної справи, колекціонерів, меценатів тощо).

Розділ 4 „Музеї України” (статті про сучасні державні, відомчі, приватні музейні заклади; про музеї, що функціонували в дорадянські часи; про музеї пострадянського періоду, які припинили своє існування, та музеї української діаспори).

Передбачається, що в УМЕ буде вміщено понад 2000 статей: оглядових, довідкових, біографічних, термінологічних. Значна їх частина супроводжуватиметься бібліографією. Видання буде ілюстроване кольоровими картами, фотознімками музейних споруд, експозицій, окремих пам’яток, портретами музейних діячів. Обсяг майбутнього двотомного видання – 140–150 авторських аркушів.

Науково-методичний відділ музеєзнавства НМІУ сподівається на широке обговорення Концепції та Словника УМЕ в провідних музеях і музеєзнавчих центрах України.

У 90-х роках XX століття з розвитком мультимедійних технологій з'явилися електронні енциклопедії на компакт-дисках. Найбільш значущим стало видання в 1993 р. мультимедійної енциклопедії „Encarta” (5) американською корпорацією Майкрософт і електронної версії всесвітньовідомої „Encyclopaedia Britannica” (1994 р.).

На нашу думку, робота над електронною версією „Української музейної енциклопедії” (е-УМЕ) може стати якісно новим етапом координації науково-дослідної діяльності музеїв України, сприятиме впровадженню новітніх інформаційних технологій.

Показово, що після виходу в світ книжкового видання „Російської музейної енциклопедії”, сектор музейної енциклопедії Російського інституту культурології почав роботу над концепцією її мультимедійної версії. Принциповий характер має зауваження керівника цього проекту А. Сундієвої: „Ми усвідомили межу можливостей традиційних книжкових видань, які при всіх зусиллях не в змозі відобразити мінливість і рухливість музейного світу, що динамічно розвивається. „Російська музейна енциклопедія” підвела підсумок розвитку музейної справи Росії в ХХ столітті. У ХХI столітті ми сподіваємося продовжити роботу і створити електронну і мережеву версії енциклопедії” (6) . Пилотний проект Електронної Російської музейної енциклопедії (ЕРМЕ) з’явився на порталі „Музеї Росії” (www.museum.ru\rme) у 2005 р. (7)

Мегапроект мультимедіа-версії „Української музейної енциклопедії” концептуально може розглядатися як едина система науково-інформаційних енциклопедичних видань на сучасних електронних носіях (CD-ROM, DVD), до складу якої увійдуть:
- узагальнене мультимедійне видання „Українська музейна енциклопедія”;
- регіональні енциклопедичні видання („Музеї Полтавщини”, „Музеї Львова”, „Музеї Новгород-Сіверщини” тощо);
- тематичні видання („Літературні музеї України”, „Археологічні музеї та колекції України”, „Природознавчі музеї України” тощо);
- монографічні видання, присвячені окремим музеям („Національний музей історії України”, „Полтавський краєзнавчий музей” тощо);
- біографічні енциклопедичні видання, присвячені окремим персоналіям („Микола Білящівський”, „Данило Щербаківський”, „Вікентій Хвойка” тощо);
- видання, присвячені окремим музейним колекціям, а також тематичні електронні каталоги („Пам’ятки козацтва в музеях України”, „Європейський живопис в музеях України”, „Церковні старожитності України” тощо);
- видання-„реконструкції”, присвячені музеям, які припинили своє існування („Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії”, „Музей К. Скаржинської” тощо);
- науково-довідкові видання, присвячені окремим виставкам (8).

Таким чином, йдеться про створення нового системного інформаційного продукту в сфері культури – мультимедіа-версії е-УМЕ – яка має забезпечити культурне співтовариство інформацією про історію, теорію й практику українського музейництва, стан його сучасного розвитку. У разі концептуального узгодження загальних методологічних підходів щодо наукової підготовки зазначених вище музейних електронних видань, вони можуть розповсюджуватися під єдиним логотипом (торговою маркою) „Української музейної енциклопедії”. При цьому за музеями залишається право вибору конкретних програмних засобів підготовки мультимедійних видань (9).

Мультимедіа-версія е-УМЕ надасть можливість об'єднати на електронному носієві різні форми представлення інформації: структуровані тексти з ілюстраціями і графікою, відеоматеріали, панорами у режимі 360-градусного огляду, слайд-шоу, фотографії, музичні фрагменти, дикторський текст, комп'ютерну анімацію. Новими формами подання науково-довідкової інформації стають віртуальні екскурсії, інтерактивні тематичні карти, узагальнені таблиці статистичних даних, інтерактивна ілюстрована хроніка розвитку українського музейництва (у вигляді „museum timeline”), 3D-моделі музейних предметів тощо.

Мультимедіа-диск дозволить використовувати інтерактивний режим, гіпертекстові посилання, гнучку пошукову систему, що забезпечить швидкий пошук необхідного матеріалу. Користувач зможе виходити у всесвітню мережу Internet, що дозволить йому оперативно скористатися наявними посиланнями е-УМЕ, а також інформацією зі спеціалізованих музейних порталів, офіційних сайтів музеїв і різних баз даних.

Одним з етапів підготовки мережевої версії УМЕ може стати використання можливостей вікі-технологій (10). Заслуговує на вивчення досвід створення та функціонування Вікіпедії (англ. Wikipedia) – відкритої багатомовної вікі-енциклопедії. Вікіпедію започатковано 2001 р. як англомовний проект для створення онлайн-енциклопедії, де будь-який користувач може редагувати наявні статті та додавати власні. Станом на травень 2008 р. Вікіпедія містить понад 10 000 000 статей (!). Прикладом вітчизняної вікі-енциклопедії є „Веб-енциклопедії Києва” (ВЕК) (11).

15 лютого 2007 року ініціативу Національного музею історії України про підготовку фундаментального науково-довідкового видання „Українська музейна енциклопедія” було підтримано на секційному засіданні підсумкової колегії Міністерства культури і туризму України.

Виконання масштабного проекту підготовки музейної енциклопедії є можливим лише за умови реалізації комплексної програми розвитку музеєзнавчих досліджень, яка має передбачати, зокрема:

подальшу розробку теоретичних та науково-методичних проблем українського музейництва;

опрацювання і систематизацію джерелознавчої, історіографічної, архівної, музеографічної та біобібліографічної інформації;

узагальнення наукового матеріалу з історії, теорії та сучасного стану музейної справи, у тому числі шляхом створення комп'ютерних баз даних фактографічної музейної інформації (БД „Музейна мережа України”; „Українська музейна бібліографія”; „Науковці музеїв України”; Банк зображень музейних предметів, експозицій та виставок тощо) (12) ;

підготовку регіональних, тематичних, біографічних науково-довідково- музейних видань;

випуск „Матеріалів до Української музейної енциклопедії”, наукових збірників „З історії українського музейництва”, біобібліографічних музейних покажчиків;

створення спеціального веб-сайту як головного інструмента інформаційно-методичного забезпечення підготоки УМЕ;

координацію досліджень у галузі українського музейництва між провідними музеями та академічними установами.

Реалізації проекту створення „Української музейної енциклопедії” сприятиме, на наш погляд, створення сектора музейної енциклопедії в науково-методичному відділі музеєзнавства НМІУ та робочих координаційних груп з підготовки УМЕ – в головних республіканських, обласних історичних та краєзнавчих музеях; проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції „Актуальні проблеми підготовки „Української музейної енциклопедії””; включення написання енциклопедичних статей до планів науково-дослідної роботи усіх державних музеїв; започаткування відповідних тематичних рубрик у збірниках наукових праць музеїв.

Для головних (профільних), обласних історичних та краєзнавчих музеїв країни робота над УМЕ відкриває не тільки можливість створення тематичних і регіональних енциклопедичних видань, но і може стати важливим етапом на шляху підготовки повноцінних довідково-інформаційних баз даних музейно-краєзнавчої інформації; а також сприятиме створенню (модифікації) офіційних сайтів цих музеїв, перетворюючи їх на потужні інформаційні системи.

Проект створення „Української музейної енциклопедії” відкриває широке поле діяльності не тільки перед кожним музеєм країни, але і перед кожним музейним працівником.

Посилання:

1. Музеї України XIX – початку XX століть: Збірник наукових праць / Упорядкування текстів: Е.М. Піскова, Л.Д. Федорова. – К., 2005. – (Національна Академія Наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського, Міністерство культури і туризму України, Національний музей історії України, Науково-методичний відділ музеєзнавства, Асоціація етнологів України).

2. Детальніше див.: Методические материалы к Советской музейной энциклопедии. – М., 1989. - (АН СССР, Министерство культуры РСФСР, Научно-исследовательский институт культуры); Музееведение. Концептуальные проблемы музейной энциклопедии. – М., 1990. - (АН СССР, Министерство культуры РСФСР, Научно-исследовательский институт культуры); Российская музейная энциклопедия. В 2-х т. – М., 2001; Музейное дело России / Отв. ред. М.Е.Каулен; под ред. И.М. Коссовой, А.А. Сундиевой. – М.: Изд-во „ВК”, 2003.

3. Збірник науково-методичних матеріалів „Українська музейна енциклопедія” / Автори-упорядники: М.М. Варшавська, С.Я. Івахно, Е.М. Піскова, Л.Д. Федорова, Н.О. Щеколдіна. Редактор: Е.Я. Уманцева. – К., 2006. – (Міністерство культури і туризму України, Національний музей історії України, Науково-методичний відділ музеєзнавства). Науково-методичний відділ музеєзнавства НМІУ підготував також CD-ROM „Українська музейна енциклопедія: інформаційно-методичні матеріали” з метою методичної підтримки проекту створення однойменного науково-довідкового видання.

4. Концепція Української музейної енциклопедії // Збірник науково-методичних матеріалів „Українська музейна енциклопедія”..., С. 5 – 8.

5. Остання, найповніша версія Encarta Premium DVD 2008 (випущена в 2007 році) містить більше 68 тисяч статей, різноманітну статистичну інформації, безліч зображень, фрагментів відео, історичних карт, вбудований словник-тезаурус та інтерактивну карту світу, дитячу навчальну систему Encarta Kids. Крім англомовної версії, випускаються німецька, французька, іспанська, голландська, італійська і японська локалізації.

6. Сундиева А. Российская музейная энциклопедия: год с читателем // Cultivate-Russia Web-Magazine. – 2002. – Выпуск 1, июль. (http://www.cultivate.ru/mag/issue1/rme.asp).

7. Детальніше див.: Интернет-представление пилотного проекта электронной версии „Российской музейной энциклопедии” // www.evarussia.ru/upload/doklad/doklad_731.doc; Проект состоялся. Кликни музейную энциклопедию! // http://conf.cpic.ru/upload/eva2005/reports/tezis_540.doc; Черкаева О.Е., Чувилова И.В. Модель представления музея-заповедника в Интернет-версии „Российской музейной энциклопедии” // Электронный век и музеи: Материалы международной науч. конф. – Омск, 2003.

8. Один із реалізованих проектів – CD-ROM „Величає душа моя Господа” – про виставку іконописних творів XVIII-XIX ст. з колекцій Національного музею історії України та його філії – Музею історичних коштовностей України.

9. Про технологію мультимедійних видань див., наприклад: Гринфельд П.А., Мерсадыкова Т.Е. Технология создания и представления энциклопедии // Информационное общество, культура, образование. 10 лет ежегодной международной конференции «EVA Москва»: Сборник статей / Ред.-сост. Куйбышев Л.А., Браккер Н.В. - М.: Центр ПИК, 2007; Гасов В.М., Цыганенко А.М. Методы и средства подготовки электронных изданий: Учебное пособие. – М.: МГУП, 2001.

10. Вікі – це веб-портал (веб-сайт), що дозволяє користувачам самостійно змінювати зміст сторінок на ньому.

11. http://wek.kiev.ua/uk/Головна_стаття.

12. Для створення фактографічних баз даних пропонується використовувати програму „Мислене древо” – універсальний редактор ієрархічних баз даних, розроблений групою українських спеціалістів в галузі інформаційних технологій і орієнтований на побудову баз даних у гуманітарній сфері. Програма підтримує візуальне представлення дерева даних, у вершинах якого може зберігатись інформація у вигляді звичайного і форматованого (RTF) текстів, бітових та векторних зображень, звукових та відеофайлів. Програма підтримує різноманітні можливості обробки цих даних, а також імпорт/експорт даних в/із інших програм. Детальніше див. сайт „Мисленого древа” – http://www.myslenedrevo.com.ua/.

Про автора:

Івахно Сергій Якович
Провідний науковий співробітник науково-методичного відділу музеєзнавства Національного музею історії України (м. Київ)
Написати листа