Крупа Т. Опішнянські замальовки або як поєднати приємну подорож та науковий захід
4 июня 2008. Разместил: admin
Крупа Т. Опішнянські замальовки або як поєднати приємну подорож та науковий захід
Чи можна поєднати приємну подорож та науковий захід? Якщо спитати про це науковця, то він не наважиться, мабуть, відповісти на це запитання напевне. Але бувають випадки, коли на поставлене питання можна відповісти однозначно: «Можна!». Наприклад, якщо цей науковий захід в столиці українського гончарства містечку Опішному.
Керамічна перлина України. Нині селище Зіньківського району Полтавської області Опішне налічує близько 6 тисяч жителів та Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 включено до «Списку історичних населених місць України».
Старовинне козацьке містечко, що привільно розляглося на мальовничих пагорбах понад річкою Ворсклою, є «найвищим» поселенням Полтавщини (208 м над рівнем моря). За писемними джерелами уперше згадується в ХІІ столітті. Упродовж трьох останніх тисячоліть на території поселення інтенсивно розвивалося гончарство. Наприкінці ХІХ-на початку ХХ століття в містечку працювали близько 1000 гончарів, продукція яких експортувалася майже на всі континенти світу.
«Один із наймогутніших і найславетніших центрів культурної самобутності українців, загальновизнана столиця українського гончарства» - цими словами характеризують Опішне.
Творчістю майстрів Опішного захоплювався славетний український художник-пейзажист С.Васильківський. Саме в Опішному художником написано чимало живописних полотен: «Опішне. Полтавщина», «Хата в Опішному», «Хата гончаря в селі Опішне», «Взимку в селі Опішному», «Червона хата», «Село Опошня», «В Опішному. Полтавщина».
11.03.1986 року в Опішному, за дорученням Ради Міністрів України, засновано Музей гончарства. Через три роки прийнято урядову постанову про формування на його базі Державного музею-заповідника українського гончарства етномистецтвознавчого науково-дослідницького і культурно-освітнього закладу, національної гончарської скарбниці України. Нині музей-заповідник постає Всеукраїнським центром дослідження, збереження й популяризації гончарської спадщини України. Зараз в Опішному є найбільший в Україні гончарний завод «Художній керамік», що знаходиться в системі ВАТ «Укрхудожпром» та гончарний завод «Керамік», підпорядкований «Укоопспілці».
В Опішному зосереджені приватні гончарні художні майстерні відомих українських художників, заслужених майстрів народної творчості України Михайла Китриша, Василя Омеляненка, Миколи Пошивайла, Насті Білик-Пошивайло та багатьох інших. Творчість трьох опішненських гончарів Івана Білика, Михайла Китриша, Василя Омеляненка єдиних в Україні відзначена Національною премією імені Тараса Шевченка.
Наукова керамологічна столиця. Саме тут існує ще й Інститут керамології - відділення Інституту народознавства НАН України, створений за Наказом Президії НАН України від 22.11.2000 року №391 та розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 23.11.2000 року №1-9/840 на базі Науково-дослідницького центру українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.
Цей заклад унікальний! Його фахівці проводять комплексне вивчення гончарства як феномена людської діяльності; займаються проведенням в галузі керамології фундаментальних наукових досліджень, спрямованих на одержання нових знань про закономірності виникнення й розвитку гончарства, його роль і місце в традиційно-побутовій і сучасній культурі українців та інших народів світу. Окрім історичних та історико-технологічних досліджень, науковці цього центру проводять також і прикладні дослідженя, спрямовані на одержання нових знань про глини та вироби з них, про їх нове використання.
Експеримент у сучасній керамології. Зараз експериментальні дослідження в історії є одними з найцікавіших напрямків роботи фахівців, що досліджують різні галузі історичного технологічного процесу.
Тому 28-30.05.2008 року в Опішному відбувся унікальний Міжнародний науковий семінар «Експеримент у сучасній керамології: шлях до наукової істини чи профанація наукових знань», в роботі якого мені пощастило прийняти участь.
Основною проблематикою керамологічного Семінару були наступні напрямки:
- історія й перспективи експериментальної керамології,
- нові здобутки у використанні експериментів для керамологічних досліджень,
- суперечливі аспекти експериментальних студій давнього гончарства,
- шляхи підвищення достовірності експериментальних даних та їх перехресної перевірки,
- сучасні спеціальні методи дослідження історичної кераміки,
- експериментальні й фізико-хімічні методи дослідження давньої кераміки,
- синтез задля майбутнього.
Серед учасників цього наукового форуму були представники України, Росії та Польщі.
Але за цими скупими (на мій власний погляд) офіційними словами важко відчути атмосферу зустрічі.
Що очікує науковець, що приїздить на наукову конференцію чи семінар? Перш за все, - нової корисної інформації, нового знайомства з колегами. Особисто я отримала і перше, і друге.
Уявіть собі, що всі доповіді, що я прослухала, - були фантастично цікаві! Від доповідей, присвячених дослідженню якоїсь однієї технології виробництва кераміки і до узагальнюючих теоретичних розробок все це викликає значний інтерес.
Розповідь майже про кожну доповідь можна починати словами: «А чи знаєте ви?».
І це питання не викликає подив навіть у фахівців.
Отже&
А чи знаєте ви, що завдяки дослідженням нігтьових відбитків на прадавній кераміці можна визначити стать та вік її творця? Якщо є бажання про це довідатися, то треба ознайомитися з науковими дослідженнями корифея серед дослідників кераміки, людини, що створила цілу наукову школу і в СРСР, і на теренах сучасних Росії та України доктора історичних наук О. Бобринського (Москва, Росія).
Чи відомо вам, що виготовити ліпний прадавній горщик можна було декількома способами? І що навіть маленькі уламки кераміки доби, наприклад, енеоліту бронзи можуть надати фахівцю значну інформацію що до його виготовлення? Саме на ці та інші питання можуть відповісти науковці з Самарської експериментальної археологічної експедиції (Росія).
Не відставали від російських колег і кияни І. Готун та А. Петраускас (Інститут археології НАНУ), що проводять експерименти на базі постійно діючою Північної археологічної експедиції ІА НАНУ. Вони всебічно досліджують гончарство середньовічної доби.
А про що можуть розповісти уламки кераміки фахівцю не з археологічною, а з технічною освітою? Хіміко-фізичні властивості середньовічної кераміки досліджують науковці Львова (В.Гупало (Інститут українознавства НАНУ) та М. Лосик (Львівська національна академія мистецтв) та Кракова (Польща).
Роботи Лабораторії інформаційних технологій у Саратові (Росія), про які розповів її завідувач Р. Сінгатулін, можуть дати відповіть навіть на такі питання, що археолог не в змозі і поставити. Для цього історику необхідно мати суто специфічні знання з медицини, динаміки, фізики, тощо. Його доповідь про дослідження давнього гончарства у світлі даних біомеханіки і фізичного поля людини викликала жвавий інтерес присутніх. За допомогою спеціальних інструментів дослідження колектив науковців різних галузей зміг зняти з кераміки інформацию, що, здавалось, втрачена. Зокрема, ми мали змогу послухати які звуки відтворював давній гончарний круг, або познайомитися з унікальною комп’ютерною програмою просторової реконструкції кераміки.
Гідно зустрічали приїджих колег і опішнянські науковці. Доповіді В. Троцької про технології обварювання глиняного посуду, А. Гейка про виготовлення кахлів, обидві дповіді А. Щербаня про призначення пружків на посуді та про технологію нанесення фляндрівки на вироби доби Київської Русі або О. Щербань про дослідження історії шкіл гончарства, їх долі та долі людей з ними пов’язаних залишили приємне відчуття, що силами колектику фахівців-ентузіастів в Опішному створено надпотужний дослідницький центр. В умовах українських реалій це справді гідно подиву вже саме по собі.
А ще ми, учасники, мали змогу ознайомитися з величезним доробком опішнян: бібліотека, музей, лабораторії, видавництво, колегіум&
Їхала я додому щаслива та з подарунками.
Щаслива тому, що добра та світла енергія славетного Опішного розігнала мої «темні» думи, вдихнула в мене віру, що в нашій державі ще не все сплюндровано.
Дякувати Богові, в Україні ще залишилися науковці та подвижники. Вони не маячать по телебаченню, не виконують модні наукові теми. Вони просто працюють та творять. Вони просто не дають загинути унікальному ремеслу.
Дивлячись на фото, подароване учасникам, я бачу світлі та радісні обличчя. То ж хіба це не відповідь на поставлене на початку питання по поєднання корисного та приємного?
А сьогодні я вирішила використати для приготування їжі подаровані друзями (я їхала не тільки на науковий захід, але й до друзів, що мешкають в Опішному та є моїми колегами) горнята.
- Тільки спочатку прокип’яти в них молока. наказували мені.
То ж я налила в них домашього молочка й поставила до мікрохвильової печі. Отаке воно зараз поєднання минувшини та сьогодення&
& молоко пахло опішнянської глиною&
Можливо, що це щось поза межами сприйняття моїм розумом, але після випитого молока настрій став кращим, а світ теплішим. Як опішнянські горнята, створені люблячими глину руками спадкових майстрів. А любов, як енергія, нікуди не зникає. Вона трансформується і зберігається у просторі. Можливо, колись науковці зможуть сказати і про те, з яким настроєм творили давні гончарі, яку часточку своєї Душі вони вкладали в свої твори& Можливо& Але для мене особисто подарунки з Опішного будуть завжди мати магічну силу силу любові та творчості.
Мої дорогі опішняни!
Хай Бог береже Вас та Ваше містечко. Хай дає Вам сили для нових досягнень для нашої спільної радості. Хай дбайливі руки опішнянського гончаря створюють і прості за формою тарелі, і масивні ландшафтні композиції ще не одне століття. Я в це вірю.
Додаткова інформація.
Сайт Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
Сайт Інституту керамології відділення Інституту народознавства НАН України
Групове фото учасників Семінару в Опішному.
Музей-заповідник і інститут в Опішному.
Композиція "Український світ".
Доповідь читає О. Бобринський - легенда керамології.
Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів.
Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів. Директор Інституту керамології О. Пошивайло - родом зі славної гончарської родини. Його творча енергія - вражає! Я дуже хочу, щоб всі знали, що саме йому Опішне завдячує відродженим музеєм та створеним дослідницьким центром. Скромна та талановита людина. Як зараз потрібні нашій культурі та науці такі люди. Наші "халіфи на годину" можуть тільки наслідити (як сліпі кошенята) в Історії. А Подвижники (пана Олеся я особисто вважаю саме таким) - залишаться в ній назавжди.
Центр розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Виставка «Згадаймо старої макітри життя»
Центр розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Виставка творів видатного українського художника-кераміста, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Сергія Радька (Межиріч, Черкащина).
Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко.
Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко. Іграшка була її життям!
Автор А. Щербань презентує свою монографію "Прядіння і ткацтво у населення Лівобережного Лісостепу України VII - початку III століття до н. е. (за глиняними виробами). К.: Молодь, 2007.".
О. Пошивайло презентує унікальне дослідницьке трикнижжя "Гончарний здвиг Донбасу".
ХайВей
Чи можна поєднати приємну подорож та науковий захід? Якщо спитати про це науковця, то він не наважиться, мабуть, відповісти на це запитання напевне. Але бувають випадки, коли на поставлене питання можна відповісти однозначно: «Можна!». Наприклад, якщо цей науковий захід в столиці українського гончарства містечку Опішному.
Керамічна перлина України. Нині селище Зіньківського району Полтавської області Опішне налічує близько 6 тисяч жителів та Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 включено до «Списку історичних населених місць України».
Старовинне козацьке містечко, що привільно розляглося на мальовничих пагорбах понад річкою Ворсклою, є «найвищим» поселенням Полтавщини (208 м над рівнем моря). За писемними джерелами уперше згадується в ХІІ столітті. Упродовж трьох останніх тисячоліть на території поселення інтенсивно розвивалося гончарство. Наприкінці ХІХ-на початку ХХ століття в містечку працювали близько 1000 гончарів, продукція яких експортувалася майже на всі континенти світу.
«Один із наймогутніших і найславетніших центрів культурної самобутності українців, загальновизнана столиця українського гончарства» - цими словами характеризують Опішне.
Творчістю майстрів Опішного захоплювався славетний український художник-пейзажист С.Васильківський. Саме в Опішному художником написано чимало живописних полотен: «Опішне. Полтавщина», «Хата в Опішному», «Хата гончаря в селі Опішне», «Взимку в селі Опішному», «Червона хата», «Село Опошня», «В Опішному. Полтавщина».
11.03.1986 року в Опішному, за дорученням Ради Міністрів України, засновано Музей гончарства. Через три роки прийнято урядову постанову про формування на його базі Державного музею-заповідника українського гончарства етномистецтвознавчого науково-дослідницького і культурно-освітнього закладу, національної гончарської скарбниці України. Нині музей-заповідник постає Всеукраїнським центром дослідження, збереження й популяризації гончарської спадщини України. Зараз в Опішному є найбільший в Україні гончарний завод «Художній керамік», що знаходиться в системі ВАТ «Укрхудожпром» та гончарний завод «Керамік», підпорядкований «Укоопспілці».
В Опішному зосереджені приватні гончарні художні майстерні відомих українських художників, заслужених майстрів народної творчості України Михайла Китриша, Василя Омеляненка, Миколи Пошивайла, Насті Білик-Пошивайло та багатьох інших. Творчість трьох опішненських гончарів Івана Білика, Михайла Китриша, Василя Омеляненка єдиних в Україні відзначена Національною премією імені Тараса Шевченка.
Наукова керамологічна столиця. Саме тут існує ще й Інститут керамології - відділення Інституту народознавства НАН України, створений за Наказом Президії НАН України від 22.11.2000 року №391 та розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 23.11.2000 року №1-9/840 на базі Науково-дослідницького центру українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.
Цей заклад унікальний! Його фахівці проводять комплексне вивчення гончарства як феномена людської діяльності; займаються проведенням в галузі керамології фундаментальних наукових досліджень, спрямованих на одержання нових знань про закономірності виникнення й розвитку гончарства, його роль і місце в традиційно-побутовій і сучасній культурі українців та інших народів світу. Окрім історичних та історико-технологічних досліджень, науковці цього центру проводять також і прикладні дослідженя, спрямовані на одержання нових знань про глини та вироби з них, про їх нове використання.
Експеримент у сучасній керамології. Зараз експериментальні дослідження в історії є одними з найцікавіших напрямків роботи фахівців, що досліджують різні галузі історичного технологічного процесу.
Тому 28-30.05.2008 року в Опішному відбувся унікальний Міжнародний науковий семінар «Експеримент у сучасній керамології: шлях до наукової істини чи профанація наукових знань», в роботі якого мені пощастило прийняти участь.
Основною проблематикою керамологічного Семінару були наступні напрямки:
- історія й перспективи експериментальної керамології,
- нові здобутки у використанні експериментів для керамологічних досліджень,
- суперечливі аспекти експериментальних студій давнього гончарства,
- шляхи підвищення достовірності експериментальних даних та їх перехресної перевірки,
- сучасні спеціальні методи дослідження історичної кераміки,
- експериментальні й фізико-хімічні методи дослідження давньої кераміки,
- синтез задля майбутнього.
Серед учасників цього наукового форуму були представники України, Росії та Польщі.
Але за цими скупими (на мій власний погляд) офіційними словами важко відчути атмосферу зустрічі.
Що очікує науковець, що приїздить на наукову конференцію чи семінар? Перш за все, - нової корисної інформації, нового знайомства з колегами. Особисто я отримала і перше, і друге.
Уявіть собі, що всі доповіді, що я прослухала, - були фантастично цікаві! Від доповідей, присвячених дослідженню якоїсь однієї технології виробництва кераміки і до узагальнюючих теоретичних розробок все це викликає значний інтерес.
Розповідь майже про кожну доповідь можна починати словами: «А чи знаєте ви?».
І це питання не викликає подив навіть у фахівців.
Отже&
А чи знаєте ви, що завдяки дослідженням нігтьових відбитків на прадавній кераміці можна визначити стать та вік її творця? Якщо є бажання про це довідатися, то треба ознайомитися з науковими дослідженнями корифея серед дослідників кераміки, людини, що створила цілу наукову школу і в СРСР, і на теренах сучасних Росії та України доктора історичних наук О. Бобринського (Москва, Росія).
Чи відомо вам, що виготовити ліпний прадавній горщик можна було декількома способами? І що навіть маленькі уламки кераміки доби, наприклад, енеоліту бронзи можуть надати фахівцю значну інформацію що до його виготовлення? Саме на ці та інші питання можуть відповісти науковці з Самарської експериментальної археологічної експедиції (Росія).
Не відставали від російських колег і кияни І. Готун та А. Петраускас (Інститут археології НАНУ), що проводять експерименти на базі постійно діючою Північної археологічної експедиції ІА НАНУ. Вони всебічно досліджують гончарство середньовічної доби.
А про що можуть розповісти уламки кераміки фахівцю не з археологічною, а з технічною освітою? Хіміко-фізичні властивості середньовічної кераміки досліджують науковці Львова (В.Гупало (Інститут українознавства НАНУ) та М. Лосик (Львівська національна академія мистецтв) та Кракова (Польща).
Роботи Лабораторії інформаційних технологій у Саратові (Росія), про які розповів її завідувач Р. Сінгатулін, можуть дати відповіть навіть на такі питання, що археолог не в змозі і поставити. Для цього історику необхідно мати суто специфічні знання з медицини, динаміки, фізики, тощо. Його доповідь про дослідження давнього гончарства у світлі даних біомеханіки і фізичного поля людини викликала жвавий інтерес присутніх. За допомогою спеціальних інструментів дослідження колектив науковців різних галузей зміг зняти з кераміки інформацию, що, здавалось, втрачена. Зокрема, ми мали змогу послухати які звуки відтворював давній гончарний круг, або познайомитися з унікальною комп’ютерною програмою просторової реконструкції кераміки.
Гідно зустрічали приїджих колег і опішнянські науковці. Доповіді В. Троцької про технології обварювання глиняного посуду, А. Гейка про виготовлення кахлів, обидві дповіді А. Щербаня про призначення пружків на посуді та про технологію нанесення фляндрівки на вироби доби Київської Русі або О. Щербань про дослідження історії шкіл гончарства, їх долі та долі людей з ними пов’язаних залишили приємне відчуття, що силами колектику фахівців-ентузіастів в Опішному створено надпотужний дослідницький центр. В умовах українських реалій це справді гідно подиву вже саме по собі.
А ще ми, учасники, мали змогу ознайомитися з величезним доробком опішнян: бібліотека, музей, лабораторії, видавництво, колегіум&
Їхала я додому щаслива та з подарунками.
Щаслива тому, що добра та світла енергія славетного Опішного розігнала мої «темні» думи, вдихнула в мене віру, що в нашій державі ще не все сплюндровано.
Дякувати Богові, в Україні ще залишилися науковці та подвижники. Вони не маячать по телебаченню, не виконують модні наукові теми. Вони просто працюють та творять. Вони просто не дають загинути унікальному ремеслу.
Дивлячись на фото, подароване учасникам, я бачу світлі та радісні обличчя. То ж хіба це не відповідь на поставлене на початку питання по поєднання корисного та приємного?
А сьогодні я вирішила використати для приготування їжі подаровані друзями (я їхала не тільки на науковий захід, але й до друзів, що мешкають в Опішному та є моїми колегами) горнята.
- Тільки спочатку прокип’яти в них молока. наказували мені.
То ж я налила в них домашього молочка й поставила до мікрохвильової печі. Отаке воно зараз поєднання минувшини та сьогодення&
& молоко пахло опішнянської глиною&
Можливо, що це щось поза межами сприйняття моїм розумом, але після випитого молока настрій став кращим, а світ теплішим. Як опішнянські горнята, створені люблячими глину руками спадкових майстрів. А любов, як енергія, нікуди не зникає. Вона трансформується і зберігається у просторі. Можливо, колись науковці зможуть сказати і про те, з яким настроєм творили давні гончарі, яку часточку своєї Душі вони вкладали в свої твори& Можливо& Але для мене особисто подарунки з Опішного будуть завжди мати магічну силу силу любові та творчості.
Мої дорогі опішняни!
Хай Бог береже Вас та Ваше містечко. Хай дає Вам сили для нових досягнень для нашої спільної радості. Хай дбайливі руки опішнянського гончаря створюють і прості за формою тарелі, і масивні ландшафтні композиції ще не одне століття. Я в це вірю.
Додаткова інформація.
Сайт Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
Сайт Інституту керамології відділення Інституту народознавства НАН України
Групове фото учасників Семінару в Опішному.
Музей-заповідник і інститут в Опішному.
Композиція "Український світ".
Доповідь читає О. Бобринський - легенда керамології.
Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів.
Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів. Директор Інституту керамології О. Пошивайло - родом зі славної гончарської родини. Його творча енергія - вражає! Я дуже хочу, щоб всі знали, що саме йому Опішне завдячує відродженим музеєм та створеним дослідницьким центром. Скромна та талановита людина. Як зараз потрібні нашій культурі та науці такі люди. Наші "халіфи на годину" можуть тільки наслідити (як сліпі кошенята) в Історії. А Подвижники (пана Олеся я особисто вважаю саме таким) - залишаться в ній назавжди.
Центр розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Виставка «Згадаймо старої макітри життя»
Центр розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Виставка творів видатного українського художника-кераміста, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Сергія Радька (Межиріч, Черкащина).
Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко.
Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко. Іграшка була її життям!
Автор А. Щербань презентує свою монографію "Прядіння і ткацтво у населення Лівобережного Лісостепу України VII - початку III століття до н. е. (за глиняними виробами). К.: Молодь, 2007.".
О. Пошивайло презентує унікальне дослідницьке трикнижжя "Гончарний здвиг Донбасу".
ХайВей