Черноморець В.О. Пісочинський Свято-Василівський храм. - X.: Курсор, 2007. - 55 с., 36 іл.

Велику роль у вивченні історії міст і сіл нашої держави завжди відігравали місцеві краєзнавці. Саме вони, безмежно люблячі свою малу батьківщину, презентують широкому загалу маловідомі сторінки нашої історії, нові архівні документи та свідчення очевидців.

Життя мене звело з дуже цікавою людиною, з одним зі слобожанських краєзнавців – Віталієм Олександровичем Черноморцем. Працюючи над новим історико-краєзнавчим дослідженням він зацікавився архівом Музею археології та етнографії Слобідської України ХНУ імені В.Н. Каразіна.

В. О. Черноморець тривалий час веде пошук матеріалу, що відноситься до історії с. Пісочин та його хуторів.

Новим підсумком його досліджень є нова книга: «Пісочинський Свято-Василівський храм.», що вийшла друком в харківському видавництві «Курсор» в 2007 році.

Ця книга є продовженням публікацій серії «Істрія Пісочина». На її сторінках автор веде розповідь про основні етапи будівництва та розвитку Пісочинського храму.

Справедливо відмічає керівник Центру краєзнавства, кандидат історичних наук, професор кафедри історіографії, джерелознавства та археології ХНУ імені В.Н. Каразіна, заслужений працівник культури України С.М.Куделко у вступові до книги: «Останнім часом історичне краєзнавство Слобожанщини збагатилось великою кількістю оригінальних праць на раніше замовчувані або на той час мало актуальні теми. Серед них перш за все слід назвати роботи, присвячені духовному життю слобожан. Однією з таких робіт і є ця книга. На основі доступних автору джерел відроджена історія одного з найцікавіших храмів нашого краю - Свято-Василівського. Простежуючи його історію, автор розповідає про життя та діяльність служителів церкви, її прикраси та реліквії. Звісно, не всі сторони теми, що цікавлять автора, висвітлено однаково й достатньо поглиблено, але автор і не мав це за мету. Робота має популярний характер і розрахована на істориків, краєзнавців, мешканців Пісочина та всіх, кого цікавить історія.».

Всіх, кого цікавить історія…

Я знову подумки повертаюся до цікавого спілкування з автором…

Насичена біографія у цієї людини! Віталій Олександрович народився в 1949 році у м. Харкові. Після строкової служби закінчив Мінську військову школу, служив на посаді заступника командира дивізіону з технічної частини. Після виходу з лав армії працював у народному господарстві. Протягом усього життя захоплювався старовинною історією, літературою, образотворчим мистецтвом. Член Всеукраїнської спілки краєзнавців та клубу «Краєзнавець». Член конгресу літераторів України. Бере активну участь у наукових краєзнавчих конференціях. Має публікації у міській та столичній пресі. Є автором книги «Історія слободи Пісочинської», є полковником МГО «Козацтво запорозьке».

В книзі у хронологічній послідовності ведеться опис подій, що пов'язані з місцевими церковнослужителями та, частково, їх причетом.

Дослідження охоплює події з 1670 року і до сучасності.

Дана книга є першоджерелом і написана на підставі архівних документів, що зберігаються у сховищах ДАХО, АХЄУ, приватних зібраннях, та з розповідей місцевих старожилів.

Саме це робить книгу унікальною!

Від себе додам: прочитала книгу з захопленням не відволікаючись до кінця…

ХайВей