НОВЕ ВИДАННЯ. ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИПІЛЬСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ У НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ АРХЕОЛОГА ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ

Особистість, діяльність та наукова спадщина Вікентія Вячеславовича Хвойки привертає увагу не лише науковців, але й широкої громадськості. Хоча В. В. Хвойка не залишив нам якихось великих загальних теоретичних розробок, своєю наполегливою та невтомною археологічною роботою він здобув відкриття, котрі прославили Київ та Україну. Він відкрив декілька археологічних культур, серед яких – трипільська. Та зацікавленість, котру нині викликає ця давня цивілізація, що існувала у нашому краї із другої половини VI по першу половину ІІІ тис. до н. е., робить актуальним звернення до першоджерел, історії та здобутків перших кроків у її дослідженні. Незважаючи на низку ювілейних заходів, так чи інакше пов’язаних з ім’ям археолога Вікентія Вячеславовича Хвойки – чи то ювілей відкриття трипільської культури (1993, 2003), чи то ювілей Національного музею історії України (1999–2001), чи то вже ювілеї самого вченого (2000 та ін.), питання про переклад або перевидання його наукової спадщини до останнього часу не піднімалося.



Воно постало після відомого протокольного рішення Кабінету міністрів України навесні 2006 року, коли було розглянуто питання відносно розробки концепції популяризації Трипільської цивілізації. Навесні 2006 року з ініціативи Державного фонду фундаментальних досліджень Міністерства науки і освіти України та Інституту археології НАН України було розроблено проект видання наукової спадщини В. В. Хвойки із вивчення трипільської цивілізації. Даний проект, котрий здійснено завдяки грантовій підтримці Державного фонду фундаментальних досліджень, було спрямовано насамперед на те, щоб зробити цю спадщину доступною не лише вузькому колу фахівців-археологів, але й широкій громадскості.



Для перекладу на українську мову, здійсненого співробітниками Інституту археології НАН України Н. В. Блажевич, І. В. Чорновіл, Н. Р. Михайловою, було обрано найбільш значні – як за обсягом, так і за змістом, праці, опубліковані впродовж 1901–1913 рр. Проте, ці праці, написані майже століття тому, потребують нині серйозних наукових коментарів, без яких їх неможливо у достатній мірі зрозуміти, а також гідно оцінити. Адже за сто років, що минули з часу їх написання, археологія досить помітно просунулася як у відкритті та дослідженні нових пам’яток трипільської культури, так і в їх науковій інтерпретації.



Оскільки в обраних для перекладу працях В. В. Хвойка торкався різних тем археології та давньої історії, до роботи над коментарями було запрошено широке коло фахівців. Теми, пов’язані із палеолітом, коментував к. і. н. С. М. Рижов (Національний університет ім. Т. Шевченка), трипільською культурою – к. і. н. Н. Б. Бурдо та к. і. н. М. Ю. Відейко, бронзовим віком – к. і. н. К. П. Бунятян, скіфською епохою – к. і. н. Ю. В. Болтрик; черняхівською культурою та добою Великого переселення народів – к .і. н. Н. С. Абашина, добою Київської Русі – В. К. Козюба.
У зв’язку із значним обсягом зібраних матеріалів, а також їх різноманіттям, було вирішено підготувати видання наукової спадщини В.В. Хвойки із питань дослідження трипільської цивілізації у двох частинах. Частина перша містить переклади наукових праць вченого, коментарі до них та його біографію. У частині другій публікується підсумкова стаття, ілюстровані огляди місць розкопок, архівних матеріалів та колекції знахідок із досліджень на поселеннях трипільської культури (Національний музей історії України), а також бібліографію.
Серед перекладених – перша фундаментальна праця вченого, “Кам’яний вік Середнього Придніпров’я”, наслідок напруженої праці впродовж 1893-1899 рр., коли В.В. Хвойкою не лише було виявлено і досліджено більшу частину трипільських пам’яток, а також вперше встановлено їх місце у контексті давньої історії краю та Європи. Ця праця – перший крок до такого відомого нині поняття, як “трипільська культура”( до речі, саме у ній це словосполучення з’являється вперше, проте всього один раз).



Завершує підбірку перекладів остання книга В.В. Хвойки, присвячена найдавнішим жителям Середнього Придніпров’я. Видана 1913 року, вона є скороченою версією фундаментальної праці, над якою дослідник працював впродовж тривалого часу, про що говориться у короткій передмові. Рукописи її зберігаються у архівах. Зараз можна тільки уявити, який вигляд ця книга могла б мати. Певну поживу для такої уяви може дати проект її обкладинки, котрий нині можна побачити у Національному музеї історії України на виставці “Дивосвіт Трипілля”.
Виконана самим В.В. Хвойкою вона вражає яскравістю кольорів. Цегляного кольору керамічні вироби, в тому числі загадкові біноклі, арка, складена із обмазки площадок, нарешті, внизу зображено трипільця, котрий зосередився на вирізанні орнаменту на величезній посудині, за ним видно широку долину – напевне, Дніпра під високим блакитним небом. На жаль, ця книжка-мрія так і не побачила світу через смерть її автора 1914 року. Хотілося б вірити, що через сто років ця мрія може бути здійснена.



Збагнути життєвий шлях дослідника, написані ним праці допоможе наукова біографія В.В. Хвойки, складена к.і.н. В.А. Колесніковою (Інститут археології НАНУ). У короткому нарисі викладено основні віхи життя, відомості про дослідження, наукову та просвітницьку роботу. Побудована не лише на відомих публікаціях, але й на різноманітному архівному матеріалі ця публікація по-новому розкриває навіть ті сторінки життя вченого, які стали вже хрестоматійними – від питання про те, як і чому В.В. Хвойка зайнявся археологією до того, якого саме року і за яких обставин відбулося відкриття трипільської культури.



Проблему ілюстрацій здебільшого вдалося розв’язати завдяки тому, що у багатьох випадках в Науковому архіві ІА НАНУ вдалося віднайти у архіві оригінали або прижиттєві фотокопії ілюстрацій до праць В.В. Хвойки. Серед виявлених є дві таблиці, котрі могли слугувати під час доповіді на ХІ Археологічному з’їзді, проте ніколи не публікувалися. Ці таблиці, а також видавничі макети фотоілюстрацій, виготовлені на початку ХХ ст., котрі походять із фондів Національного музею історії України дали змогу простежити процес підготовки до друку ілюстрацій у працях В.В. Хвойки. Зрозуміло, що дана частина наукової спадщини В.В. Хвойки, як і інші, ще чекають своїх дослідників.

Більша частина тиражу видання (2500 примірників) передана до Національної Парламентської бібліотеки, яка безкоштовно поширює його у бібліотеках України. Щоб отримати видання, керівництво установи має звернутися із листом до дирекції бібліотеки.