АРХЕОЛОГІЧНІ СКАРБИ ДОНЕЧЧИНИ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

АРХЕОЛОГІЧНІ СКАРБИ ДОНЕЧЧИНИ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

*****************************************************************

Інтерв’ю з Сергієм ТАТАРИНОВИМ, завідуючим Часів-Ярським регіональним
відділенням Центру пам’яткознавства – спільної структури Національної академії
наук України та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
(м. Часів Яр, Донецька область)

*****************************************************************

25 вересня 2007 року. – м. Київ, вул. Січневого повстання, 21, корпус 19.
– Приміщення Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та
культури.

*****************************************************************

– Сергію Йосиповичу, в глибокій історичній ретроспективі Донеччина відома, як
край степів та степових народів. Відповідно, й місцева археологічна спадщина
мусить бути надзвичайно цікавою та насиченою. Як почуваються донецькі
археологічні пам’ятки в наш час масового розпаювання земель і приватизації
територій? Чи все гаразд у цьому плані?

– Пам’ятки археології на Донеччині в добу розпаювання земель становлять
найболючішу тему. Наприклад, тільки в одному Артемівському районі зараз
порушено 18 кримінальних справ на загальну суму 5,5 мільйонів гривень.

– А в Донецькій області немає свого державного органу охорони культурної
спадщини?

– В Донецькому обласному управлінні культури цим питанням займається
одна-єдина особа. А свого держоргану немає.

– На жаль, схожа ситуація в більшості областей України. Подібні проблеми
чомусь досі доводиться вирішувати аж у Києві.

– Ці проблеми вирішуються і на місці. Але ж яким чином? Десь втручаються
працівники обласного краєзнавчого музею, десь – фахові археологи…

– Тобто, дотримання пам’яткоохоронного законодавства забезпечується за рахунок
професійного ентузіазму?

– Саме так. Виключно за рахунок ентузіазму. Досі не існує нормальної взаємодії
між відділами земельних ресурсів районних адміністрацій і фаховими
археологами, що проводять розкопки на цій же території. Узгодження
землевідведень проводяться в інституті «Укрземпроект» і далеко не завжди
враховують думку науковців. Підписують ці узгодження інколи й зовсім випадкові
люди, а потім, буває, трапляються дивні речі. Я називав цифру по одному
Артемівському району, а взагалі по Донеччині порушено вже біля 250
кримінальних справ.

– А які типові випадки стають предметом кримінального розслідування?

– Якщо пам’ятка археології незаконно потрапляє у приватну власність, то
місцеві органи боротьби з економічними злочинами порушують кримінальну справу
проти працівників відділу земельних ресурсів. Справа передається до суду і за
його рішенням ці археологічні об’єкти (кургани, городища) вилучаються зі
складу земельних паїв. Однак вся ця процедура дуже складна…

– І за цей час пам’ятка може просто зникнути…

– Зрозуміло, що коли поле розорюється, то, наприклад, кургани на ньому
поступово зникають. Але господар землі може виявити й особливу ініціативу і
бульд
озером зруйнувати «пагорби», які заважають обробляти посіви.
Ситуацію поглиблює хвиля чорної археології, яка зараз поглинула Донецьку
область. І стимулюють цю хвилю – свідомо чи мимовільно – приватні
колекціонери, коли скуповують не лише побутові предмети старовини, а й
знахідки з нелегальних розкопок. Скажімо, великим колекціонером, який придбав
чимало археологічних раритетів, є голова «Індустріального союзу Донбасу»
Сергій Тарута.

– З подачі свого нині покійного партнера по колекціонуванню Сергія Платонова.


– Так. Я все це дуже добре знаю.

– А які з археологічних пам’яток вашого краю, на Ваш погляд, є особливо
представницькими з погляду професійного археолога?

– Загальнодержавне значення мають мідні копальні 15-го – 11-го століть до
нашої ери. Включно зі стоянками давніх металургів. На цих пам’ятках побували
нещодавно американські, німецькі, іспанські та польські фахівці і були
враженні тим, що ці унікальні об’єкти також потрапили під розпаювання.

– А вони оформлені, як пам’ятки?

– Органи охорони культурної спадщини, які складають відповідні паспорти на
пам’ятки, до сьогодні офіційно нічого не оформили.

– Тобто, ці об’єкти просто зникнуть, якщо затягнути справу з внесенням їх до
охоронних реєстрів?

– Звісно, зникнуть. Але треба йти далі і ставити питання про створення
історико-археологічного заповідника «Мідні копальні». Адже це національна
археологічна спадщина – надбання усієї нації!

Розмову вів Іван ДИВНИЙ

Відлуння віків