Тригуб В. Чергове знущання над Мінкультом і культурою

Не встигли офіційно закінчитися вибори, як почався дерибан! Ділять все. Особливо близьким людям, дають посади. Інтернет-видання заповнені списками майбутнього «демократичного» уряду. М-дя, демократи… Мільйонери…Мільярдери…

Але, в принципі, за що боролися, на те і напоролися. Нормальний процес.

Є одне відомство, якому останнім часом, особливо не щастить на керівників. Так, Міністерство культури і туризму. Хто його тільки не очолював! І як!!!

У старих апаратників, що пережили не один десяток різнобарвних міністрів, виробився певний імунітет. На чергового міністра стараються дуже не зважати – дуже часто змінюються, заганяючи як відомство, так і культуру в цілому, у якусь безнадійну моральну яму.

Колектив журналу «Музеї України», як і музейники, до бездіяльності керівництва Міністерства у музейній галузі, майже звикли. Музеї живуть своїм життям, чиновники своїм. Інтереси практично не пересікаються.

Пробували їм листи писати, заяви робити – не допомагає. Нещадно критикуємо – не помічають. Все було б добре, аби не сумно.

Мало не щодня приходять жахливі повідомлення про негаразди в музейній сфері. То грабують, то закривають, то звільняють, то щось забирають… Як правило, Міністерство на ці сигнали мудро не реагує. На щастя, в суспільстві сформувалася невелика, але дуже галаслива група журналістів, яка постійно кричить про проблеми музеїв, вимагаючи від влади всіх рівнів, якщо не допомагати музеям, то хоч не ображати. Як не дивно, є результати. І перемоги вражаючі.

Уже власними силами ми розробили короткий проект Закону про недоторканність землі, приміщень, колекцій державних музеїв з жорсткими кримінальними санкціями за порушення. Чи Указу Президента. Провести цей суперважливий законодавчий акт довгими чиновницькими коридорами нікому. Всі дуже заняті. Не чують, не бачать…

І ось нові вибори. Легкі ілюзії. Правда, і професійний цинізм.

Насторожено чекаємо кандидатуру на посаду Міністра культури і туризму. Дочекалися. Поговорили з компетентними людьми – підтверджують!

Як ми зрозуміли, в Україні жахливий кадровий голод. Ні патріотів, ні менеджерів, ні культурних діячів вже не залишилося.

Міністром культури запропоновано молоду, чарівну, красиву дівчину – Ірину Геращенко. Блок НУНС. Відому тележурналістку, прес-секретаря Президента, керівника УНІАН, нині майже народного депутата. Що ніколи до проблем управління такою важкою і важливою галуззю, як культура, стосунку не мала! Та й ще на такому рівні!

Направте людину на Держтелерадіо! Там вона, погодьтеся, профі. Може хоч якийсь порядок наведе. При чому тут Мінкульт?

Редакція журналу «Музеї України» вкотре кричить у пустоту.

Шановні пане Президенте, пане Луценко, пані Тимошенко, пан Литвин!

Повідомляємо, що у країні сотні прекрасних менеджерів і патріотів, які без проблем, можуть очолити багатостраждальне Міністерство культури! Мають досвід роботи, наукове і мистецьке визнання, звання…

Врешті-решт, напружтеся, подивіться на власних громадян, поцікавтеся думкою народу!

Скільки ще можна знущатися над гуманітарною сферою?

Звертаємося до прекрасної журналістки І.Геращенко.

Пані Ірино! Категорично відмовтеся від цієї згубної для Вас пропозиції! За півроку Вас просто з‘їдять! Ви знайомі, брали інтерв‘ю у багатьох визначних діячів культури. Запропонуйте когось із них замість себе! Це буде правильно і чесно! Повірте, ми дуже добре до Вас ставимося, як до журналіста! Бажаємо Вам всіляких творчих і законодавчих успіхів! Збережіть себе!

Хоч раз наша доблесна влада, зможе знайти НОРМАЛЬНУ, адекватну кандидатуру на важливу посаду Міністра культури України?

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

ХайВей