ВІДЕЙКО М.Ю. ПРО ПЕРСПЕКТИВИ МУЗЕЄФІКАЦІЇ ОБ'ЄКТІВ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ.
15 сентября 2007. Разместил: admin
ВІДЕЙКО М.Ю.
ПРО ПЕРСПЕКТИВИ МУЗЕЄФІКАЦІЇ ОБ'ЄКТІВ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ.
Про автора
У Європі нагромаджено чималий досвід у музеєфікації об’єктів археологічної спадщини так званих «первісних культур» на місці їх знаходження та створення на їх основі археологічних парків, тощо (Кепін, 2005, с.107-114, Кепін, 2002, Відейко, 2002). Серед археологічних пам’яток, котрі виявлено на континенті, вони складають більшість, однак побачити їх на власні очі поза процесом розкопок можна лише у небагатьох випадках. Аналогічною є ситуація в Україні, де є лише два заповідники, котрі опікуються подібними старожитностями – “Трипільська культура” (Чабанюк, 2004, с. 545-546) у Черкаській області (місця розташування поселень-гагантів трипільської культури) та “Кам’яна Могила” (святилище із петрогліфами) – у Запорізькій. Ці обставини демонструють певну складність у процесі музеєфікації старожитностей, котрі лишилися у спадок від доби палеоліту, неоліту чи мідного віку.
В останні роки значно зріс інтерес до старожитностей трипільської культури, котра існувала на території України у другій половині VI – першій половині ІІІ тис. до н.е., тобто впродовж понад 2500 років. На території 20 областей нині відомо понад 2300 пам’яток – місць давніх поселень, некрополів, випадкових знахідок. Завдяки науковим археологічним дослідженням, котрі проводяться впродовж понад 130 років, досліджено сотні давніх будівель, тисячі поховань. Свідченнями зростаючого інтересу із боку суспільства цією сторінкою минулого України є значна кількість видань (наукових та науково-популярних), виставок, в тому числі міжнародних, нарешті спроби розробки програми її популяризації на державному рівні говорять самі за себе.
Рис.1. Учасники Трипільського туру оглядають місце розташування поселення в Майданець кому, 2002 рік.
ВИДЕЙКО М.Ю.
О ПЕРСПЕКТИВАХ МУЗЕЕФИКАЦИИ ОБЪЕКТОВ
ТРИПОЛЬСКОЙ КУЛЬТУРЫ
Резюме
Возросший интерес к древностям трипольской культуры делает перспективной музеефикацию раскопанных археологами объектов. Это могут бать остатки древних построек, раскопанные участки поселений, производственные комплексы, места горнах выработок, укрепления. Разработаны предложения по музеефикации раскопанных остатков жилищ как на месте раскопок, так и с учетом возможности их переноса в музейную экспозицию. Рассматриваются перспективы создания археологических парков и заповедников на отдельных пам’ятниках трипольськой культуры.
VIDEIKO M. Yu.
EXPOZITION OF TRYPILLIA CULTURE OBJECTS
Resume
Interest to Trypillia Culture, icreased at last time, show the importance to exchibit archaeological sites. It may be the places of ancient houses, fortifications, places of flint mining, etc. Wery interesting are ruins of burnt houses with the ancient pottery. They could been echibited under protection of pavilions at the territory of the ancient settlenments or at the museum area. Some samples of archaeological parks and preserves are proposed.
ЛІТЕРАТУРА
Бибиков С.Н. 1966 Древние кремневые выработки в Среднем Поднестровье // Sbornik Narodoveho Muzea v Praze. – 1966. – 20, № 1/2. – S. 3– 6.
Відейко М.Ю. 2002 Заповідник та археологічний фестиваль в Біскупіні (Польща)// Ржищівський археодром. Археологічні дослідження та експериментальні студії 2000-2001 років. – К., 2002.- С.89-94.
Відейко М. Ю. 2004 Трипільський тур// Енциклопедія трипільської цивілізації. - К. , 2004. – Т.ІІ.
Кепін Д. В. 2002 “Археопарки”: проблеми та перспективи// Ржищівський археодром. Археологічні дослідження та експериментальні студії 2000-2001 років. – К., 2002.- С. 79-89.
Кепін Д.В. 2005 Музеєфікація об’єктів археологічної спадщини в Європі. – К., 2005. – 176 с.
Мовша Т.Г. 1970 Позднетрипольское поселение в с. Жванец (по раскопкам 1961 г.) Краткие сообщения ИА АН СССР. – М., 1970. – № 123. – С. 84–93;
Мовша Т.Г. 1985 Поздний этап трипольской культуры // Археология Украинской ССР. – К., 1985. – Т. 1. – С. 232–235.
Петросюк О.І. 2005 Мотиви реконструкції житла за матеріалами розкопок на поселенні Ріпниця-І// Давні поселення України.- К., 2005. – С. 179- 189.
Скакун Н.М. 2004. Бодаки// Енциклопедія Трипільської цивілізації. – К., 2004. – Т.ІІ.
Сохацький М.П. 1992 Археологічний комплекс Більче-Золотого // Літопис Борщівщини. – Борщів, 1992. – Вип. 2.
Сохацький М.П. 2004 Більче-Золоте//Енциклопедія трипільської цивілізації. - К. , 2004. – Т.ІІ.
Чабанюк В. 2004 “Трипільська культура” – заповідник//Енциклопедія трипільської цивілізації. - К. , 2004. – Т.ІІ. – С. 545-546.
Якубенко О. О. 2004 Жванець-Лиса Гора// Енциклопедія трипільської цивілізації. - К. , 2004. – Т.ІІ.
IRH 2006 : Integrated Rehabilitation Project Plan on 27th January 2006 //http://donsmaps.com/lepenski2.html
ПРО ПЕРСПЕКТИВИ МУЗЕЄФІКАЦІЇ ОБ'ЄКТІВ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ.
Про автора
У Європі нагромаджено чималий досвід у музеєфікації об’єктів археологічної спадщини так званих «первісних культур» на місці їх знаходження та створення на їх основі археологічних парків, тощо (Кепін, 2005, с.107-114, Кепін, 2002, Відейко, 2002). Серед археологічних пам’яток, котрі виявлено на континенті, вони складають більшість, однак побачити їх на власні очі поза процесом розкопок можна лише у небагатьох випадках. Аналогічною є ситуація в Україні, де є лише два заповідники, котрі опікуються подібними старожитностями – “Трипільська культура” (Чабанюк, 2004, с. 545-546) у Черкаській області (місця розташування поселень-гагантів трипільської культури) та “Кам’яна Могила” (святилище із петрогліфами) – у Запорізькій. Ці обставини демонструють певну складність у процесі музеєфікації старожитностей, котрі лишилися у спадок від доби палеоліту, неоліту чи мідного віку.
В останні роки значно зріс інтерес до старожитностей трипільської культури, котра існувала на території України у другій половині VI – першій половині ІІІ тис. до н.е., тобто впродовж понад 2500 років. На території 20 областей нині відомо понад 2300 пам’яток – місць давніх поселень, некрополів, випадкових знахідок. Завдяки науковим археологічним дослідженням, котрі проводяться впродовж понад 130 років, досліджено сотні давніх будівель, тисячі поховань. Свідченнями зростаючого інтересу із боку суспільства цією сторінкою минулого України є значна кількість видань (наукових та науково-популярних), виставок, в тому числі міжнародних, нарешті спроби розробки програми її популяризації на державному рівні говорять самі за себе.
Рис.1. Учасники Трипільського туру оглядають місце розташування поселення в Майданець кому, 2002 рік.
Внимание! У вас нет прав, для просмотра скрытого текста.
ВИДЕЙКО М.Ю.
О ПЕРСПЕКТИВАХ МУЗЕЕФИКАЦИИ ОБЪЕКТОВ
ТРИПОЛЬСКОЙ КУЛЬТУРЫ
Резюме
Возросший интерес к древностям трипольской культуры делает перспективной музеефикацию раскопанных археологами объектов. Это могут бать остатки древних построек, раскопанные участки поселений, производственные комплексы, места горнах выработок, укрепления. Разработаны предложения по музеефикации раскопанных остатков жилищ как на месте раскопок, так и с учетом возможности их переноса в музейную экспозицию. Рассматриваются перспективы создания археологических парков и заповедников на отдельных пам’ятниках трипольськой культуры.
VIDEIKO M. Yu.
EXPOZITION OF TRYPILLIA CULTURE OBJECTS
Resume
Interest to Trypillia Culture, icreased at last time, show the importance to exchibit archaeological sites. It may be the places of ancient houses, fortifications, places of flint mining, etc. Wery interesting are ruins of burnt houses with the ancient pottery. They could been echibited under protection of pavilions at the territory of the ancient settlenments or at the museum area. Some samples of archaeological parks and preserves are proposed.
ЛІТЕРАТУРА
Бибиков С.Н. 1966 Древние кремневые выработки в Среднем Поднестровье // Sbornik Narodoveho Muzea v Praze. – 1966. – 20, № 1/2. – S. 3– 6.
Відейко М.Ю. 2002 Заповідник та археологічний фестиваль в Біскупіні (Польща)// Ржищівський археодром. Археологічні дослідження та експериментальні студії 2000-2001 років. – К., 2002.- С.89-94.
Відейко М. Ю. 2004 Трипільський тур// Енциклопедія трипільської цивілізації. - К. , 2004. – Т.ІІ.
Кепін Д. В. 2002 “Археопарки”: проблеми та перспективи// Ржищівський археодром. Археологічні дослідження та експериментальні студії 2000-2001 років. – К., 2002.- С. 79-89.
Кепін Д.В. 2005 Музеєфікація об’єктів археологічної спадщини в Європі. – К., 2005. – 176 с.
Мовша Т.Г. 1970 Позднетрипольское поселение в с. Жванец (по раскопкам 1961 г.) Краткие сообщения ИА АН СССР. – М., 1970. – № 123. – С. 84–93;
Мовша Т.Г. 1985 Поздний этап трипольской культуры // Археология Украинской ССР. – К., 1985. – Т. 1. – С. 232–235.
Петросюк О.І. 2005 Мотиви реконструкції житла за матеріалами розкопок на поселенні Ріпниця-І// Давні поселення України.- К., 2005. – С. 179- 189.
Скакун Н.М. 2004. Бодаки// Енциклопедія Трипільської цивілізації. – К., 2004. – Т.ІІ.
Сохацький М.П. 1992 Археологічний комплекс Більче-Золотого // Літопис Борщівщини. – Борщів, 1992. – Вип. 2.
Сохацький М.П. 2004 Більче-Золоте//Енциклопедія трипільської цивілізації. - К. , 2004. – Т.ІІ.
Чабанюк В. 2004 “Трипільська культура” – заповідник//Енциклопедія трипільської цивілізації. - К. , 2004. – Т.ІІ. – С. 545-546.
Якубенко О. О. 2004 Жванець-Лиса Гора// Енциклопедія трипільської цивілізації. - К. , 2004. – Т.ІІ.
IRH 2006 : Integrated Rehabilitation Project Plan on 27th January 2006 //http://donsmaps.com/lepenski2.html