Алекс Брут Вандалізм: злочин без покарання?

Алекс Брут

Вандалізм: злочин без покарання?

За статтю про вандалізм я взявся не випадково. Справа в тім, що за останній час у моєму рідному місті випадки варварського ставлення до пам’ятників історії досягли свого апогею. Підозрюю, що і в інших населених пунктах нашої країни вони почастішали.

Судить самі. На початку цього року у Києві двоє підлітків розтрощили 41 надгробок на Лукьянівському військовому цвинтарі. Окрім того, малолітні вандали пошкодили пам’ятник "Менора" в меморіальному парку "Бабій Яр". За словами затриманих – хлопців 14-ти і 16-ти років - вони відчувають особисту неприязнь до людей єврейської національності. Перед цим у Одесі невідомі осквернили меморіал жертвам нацизму і 302 могили, намалювали свастику і надпис "Вітаємо з Голокостом". Міліція вандалів так і не знайшла. 20 квітня минулого року - в день народження Гітлера в Одесі було скоєно аналогічний злочин. Зловмисник був затриманий і притягнутий до адміністративної відповідальності … за дрібне хуліганство...

Нещодавно у Берегово хтось вночі також облив чорною фарбою пам’ятники і пам’ятні дошки, що присвячені історичним діячам, а також намалював на них хрести. В першу чергу постраждав бронзовий Шандор Петефі - лідер угорської революції 1848-49 років. Варто зазначити, що у місті Берегові досить багато різних пам’ятних знаків. І майже всі з них піддалися нападу з боку невідомого вандала. Але оскільки більшість з них присвячена все-таки угорським діячам, то цей факт дав підставу припустити, що намір злочинця був один – посварити представників різних національностей, які компактно проживають в цьому регіоні України. Щоправда, бажаного ефекту йому досягти не вдалося... В місцевих газетах надрукували звернення від різних культурних та громадських організацій, які засуджували цей акт вандалізму і вимагали покарати винних. З’явилося навіть безпрецедентна для периферії об’ява, що за надання інформації про те, хто міг скоїти злочин гарантується пристойна сума винагороди - 5.000 гривен. Але марно - вандала так і не знайшли… І ось декілька тижнів тому - знову подія з того ж ряду. Вкрали бронзове погруддя хірурга Бертолона Ліннера, котрий стояв на подвір’ї районної лікарні.

Доктор Ліннер - фігура для Берегова легендарна, він он поставив на ноги немало місцевих мешканців. Але цього разу ніякої політики в акті вандалізму не побачили. Вирішили, що це справа рук мисливців за кольоровим металом. Які до того ж не знали, що голова відомого хірурга була виготовлена з гіпсу, і вкрита тонким шаром бронзи ззовні для кращого збереження скульптури. Тому ніякої цінності в якості брухту погруддя не представляє...

Відчуває моє серце, що того, хто це скоїв знову не знайдуть. Вандали в нашій країні найчастіше залишаються практично безкарними, хіба що піймають їх за руку прямо на місці злочину. Але навіть ще не факт, що справа дійде до суду. За останній час я нічого не чув про подібні гучні судові процеси...

Збитки від вандалізму – це мільярди доларів

Термін "вандалізм" походить від назви давньогерманского племені вандалів, що у 455 році розграбували Рим, знищивши також багато пам’ятників античної і християнської культури. Одне з сучасних джерел визначає вандала, як такого, «що навмисно чи внаслідок неуцтва руйнує власність, що належить іншій особі суспільства». Тобто це хуліган, що псує суспільну, приватну чи комунальну власність.

Багато дослідників констатують, що за останні десятиліття в Європі й Америці відбувається зростання числа різних проявів вандалізму. Цікаво, що в США за вандалізм щорічно заарештовується близько 200 тис. чоловік. Найбільш часті види вандалізму: псування поштових скриньок; наїзд на газони і посіви; биття скла у будинках. Фінансові збитки від вандалізму величезні. Щоденні (!) матеріальні утрати від вандалізму Голландії складають 4 млн. доларів. У 1991 році збитки Лондонського метро від вандалізму склали 20 млн. доларів, французьких національних залізниць - 14млн.доларів. А загальний збиток від вандалізму в США перевищує 1 мільярд доларів у рік.

Не знаю чи ведеться подібна статистика в Україні. Але тільки у Берегові недавно спеціальна комісія з числа місцевих комунальних працівників установила, що на вулицях зникло 68 каналізаційних люків і 189 ґрат для зливу дощової води. Знову усе звалили на справу рук "невідомих", що нанесли місту збиток на загальну суму в 315 тисяч гривень. Отже, у великих містах цю суму можна сміливо множити на десять і більше.

Крім прямого матеріального збитку вандалізм має і явно негативні соціальні наслідки, що впливають на емоційний стан особистості. Розбите скло, грубі написи і малюнки, сміття сприймаються як симптом соціальної деградації, що у свою чергу породжує у громадян почуття страху й вразливості. А деякі види вандалізму (наприклад, псування культурних символів, написів, що містять агресивні висловлення) здатні спровокувати навіть соціальні конфлікти...

На жаль, в усьому світі випадки вандалізму не завжди враховуються статистикою. І навіть у країнах з розвинутою системою соціальної статистики не існує обліку багатьох форм вандалізму, наприклад, псування майна в школах. У нас такий облік не ведеться взагалі. Карне переслідування за вандалізм уведено недавно, і юридична практика застосування покарання за даний злочин ще не розроблена. В Україні вандалізм найчастіше кваліфікують як дрібне хуліганство (ст.296 КК). Тому вандалам вдається відкупиться незначним штрафом...

І серед жінок трапляються "вандалки"...

Вважається, що вандалізм – це переважно чоловічий феномен. Хоча кількість жінок, затриманих за вандалізм, теж вражає. У 1995 р. у США за руйнування власності були арештовані більш 30000 жінок. Щодо дрібних форм вандалізму, то можна навіть упевнено стверджувати, що вони поширені серед дівчат не менше, ніж серед хлопців.

Статистичні дані показують, що більшість актів вандалізму скоюють молоді люди, яким не виповнилося 25 років. Але не вірно вважати вандалізм суто підлітковим явищем. У США в 1995 р. 32% осіб, арештованих за вандалізм, були старші 25 років. Німецькі кримінологи відзначають, що частка осіб старше 21 року серед затриманих за нанесення матеріальних збитків дуже значна і складає 48,4%.

Руйнування майна найчастіше відбувається імпульсивно, під впливом ситуації. У 66% випадків акт вандалізму не готується заздалегідь. А підлітки навіть вважають руйнацію чогось приємною розвагою. Найчастіше вандали руйнують там, де самі й живуть. Важлива характеристика підліткового вандалізму – це присутність спільників. Їх зазвичай 3-4, а за віком частіше однолітки. Вандалізм часто супроводжують й інші, більш серйозні правопорушення.

Руйнівник видається нам примітивною істотою з відхиленнями в розумовому і психічному розвитку. Однак дослідження це не підтверджують. Виявляється, що найчастіше такі підлітки практично нічим не відрізняються від інших однолітків за інтелектом. Одне тільки – встигають у школі набагато гірше. Один з дослідників опитав 500 підлітків12-18 років, затриманих правоохоронцями за вандалізм. І виявилося, що більшістю з них не цікавляться батьки, вони погано встигають у школі і їхні друзі також є "важкими підлітками". Їхні батьки найчастіше не знають, де їхні діти проводять вечори. 96%підлітків-вандалів регулярно вживали чи алкоголь різні наркотики. Тільки 4% "злісних" вандалів не мали подібних характеристик...

А тепер знову повернемося до Берегова. І згадаємо як часто у центральному парку на площі Героїв ламають лавиці. Це відбувається періодично: тільки комунальники замінять зруйновані сидіння, як через кілька днів вони вже знову розтрощені. Добре відомо, що стається це уночі, коли парк стає місцем для розваг підлітків. Неодноразово вже на цей факт звертали увагу міліції, але жодного правопорушника ще затримано не було. Хоча якби хоча б одного вандала було привселюдно покарано, написано про це у газетах і розміщено фото злочинця, то такий метод міг би вплинути і на інших…

Які мотиви для деструктива?

У суспільній свідомості вандалізм часто уявляється безглуздою, невмотивованою поведінкою. Насправді це далеко не так. Соціологи спробували з’ясувати основні мотиви вандалізму. Дуже розповсюджена у нас форма вандалізму, коли основним мотивом для руйнування є матеріальна вигода. Наприклад, добре відомо яку величезну шкоду наносять суспільству мисливці за кольоровими металами. Вони знімають дверні ручки, меморіальні дошки, деталі приладів. У Берегове вандали часто навідуються на цвинтар, де не гидують навіть надгробними пам’ятниками. Один з них - 500-кілограмовий бронзовий обеліск, був демонтований з постаменту і виявлений у кущах неподалік. Для того, щоб врятувати пам’ятник довелося перенести його з могили в приміщення районного музею.

Існує також «ідеологічний вандалізм», коли руйнівник переслідує якісь певні соціальні чи політичні цілі. Особливо часто цей різновид вандалізму посилюється під час соціальних революцій, бунтів. Наприклад, у революційній Росії за кілька років, починаючи з 1917 року зруйновано 25-30 тис. церков і соборів, близько 500 монастирів, знищено не менше 20млн. ікон, близько 400 тис. дзвонів.

Деякі дослідники трактують усі різновиди вандалізму як помсту, тобто відповідну агресію. Руйнування відбувається у відповідь на образу. Найчастіше таке руйнування майна відбувається анонімно. Така форма помсти дозволяє уникнути особистого зіткнення і частіше залишається безкарною.

Різновид дитячого і підліткового вандалізму – це своєрідна гра. За допомоги руйнації підлітки намагаються підняти свій статус серед однолітків, показують свою силу, спритність, сміливість. Торік в Ужгороді було затримано три школярки, що "з хуліганських спонукань" зруйнували 11 пам’ятників на міському цвинтарі "Калвария". Вандали училися в одній школі, було їм від 12 до15 років…

Як уникнути актів вандалізму?

У світі розроблені деякі стратегії (тактики) боротьби з цим соціальним явищем. Один із способів називається "зміцнення мішені". Він полягає у створенні фізичних бар’єрів за рахунок використання більш міцних матеріалів і конструкцій, зменшенні кількості деталей, які можна пошкодити. Наприклад, для боротьби з написами рекомендують робити поверхні сталевими, ребристими чи шорсткуватими. Але виявилося, що реалізація цієї стратегії може виявитися занадто дорогою. А, наприклад, школа, оформлена в стилі "зміцнення", буде більше нагадувати в’язницю з мінімумом меблів, сталевими ґратами і бетонними підлогами. До того ж зміцнення конструкцій може сприйматися як виклик і не знизить, а навпаки збільшить імовірність навмисних руйнувань.

Помічено, що поява перших, навіть дрібних і випадкових руйнувань чи написів різко збільшує імовірність наступних. Такі об’єкти здаються "нічийними". Тому варто якнайшвидше усувати дефекти як природного походження, так і ті, що з’явилися за вини людини.

Найчастіше від вандалів в нас борються за допомоги обмеження доступу, тобто коли уразливий об’єкт обгороджують від потенційних руйнівників. Для цього використовують замки, огорожі, ґрати на вікнах, покращують освітленість вулиць і приміщень. Або ж наймають охорону або встановлюють систему спостереження. До речі, у Берегові вже з наступного року планують встановити з десяток відеокамер спостереження просто на вулицях. Звісно не всі схвально сприймають таке рішення міської влади. Але практика доводить, що цей метод захисту громадського порядку є справді досить дієвим.

Адже більшість руйнувань відбуваються саме в тих місцях, що сприймаються як недоступні для стороннього спостереження.

Попередити легше, ніж відновити...

Як показує практика найбільш діючими способами запобігання вандалізму є попереджувальні методи. У першу чергу, це виховна робота з перенесенням можливих деструктивних дій у просоціальне русло. А от можливість покарання не знижує вандалізм. Для цього зазвичай застосують штрафи, карне переслідування, для підлітків – виключення зі школи. Багато досліджень показують, що акцент на санкціях найчастіше викликає відповідне збільшення вандалізму й агресії...

Аби відволікти молодь від можливих руйнувань, наприклад, залучають малювальників для оформлення міста чи місць відпочинку. Благоустрій локалізованого простору для дитячих ігор також знижує випадки вандалізму.

Потенційний вандал також має бути обізнаний про наслідки його руйнівних дій, а також про вартість ушкодженого об’єкта. Ці міри сприяють виникненню почуття соціальної відповідальності. У ході експерименту доведено, що попередня бесіда з групою школярів, у якій роз’яснялися правила поведінки в парку, зменшила число небажаних дій на 88% у порівнянні з контрольною групою. А розміщення в бібліотеці оголошень, що попереджають про неможливість заміни вирваних сторінок, скоротило псування журналів на 23%. Важливо також виховувати почуття причетності до потенційних об’єктів вандалізму. Це участь у прийнятті рішень, співробітництво з адміністрацією, самостійний ремонт будинків школи й ігрових площадок.

Посилення вандалізму ще розглядається як симптом кризи моральності. На жаль, в Україні більшість актів вандалізму так чи інакше зв’язані з політичними подіями в країні, вони часом навіть заохочуються тими, хто насправді має закликати утримуватися від деструктивних дій.

Неодноразово у Львові невідомі здійснювали напад на Російський культурний центр. Зловмисники якось розмалювали будівлю фашистськими свастиками і зробили образливі надписи. А нещодавно вандали облили соляркою і підпалили встановлене на фасаді погруддя Олександра Пушкіна, розбили майже всі вікна...

Великий резонанс у нашій державі викликав ще один брутальний прояв вандалізму, коли у Чернігівській області в кінці травня цього року було здійснено наругу над пам’ятником Героям Крут. Зловмисники облили пам’ятник жовтою фарбою і зробили антиукраїнські та нецензурні надписи. Там де були висічені слова гімну, невідомі вандали розпалили вогнище.

Вандалізм: злочин без покарання?

Варто нагадати, що 29 січня 1918 року у битві у станції Крути загинули 300 київських гімназистів, студентів та юнкерів, які захищали Київ від 6-тисячної більшовистської армії. Ті патріоти, що потрапили у полон були розстріляні.

Президент Віктор Ющенко заявив, що наруга над пам’ятником Героям Крут є спробою ревізії української історії. Утім, сказав, що не потрібно робити з цього трагедії. Адже можливо через такі випробування нація навчиться поважати себе і зрозуміє цінність власних національних символів.

По факту вандалізму над пам’ятником була порушена кримінальна справа за ст.298 ч.2 УК України (знешкодження, руйнування або порча пам’яток історії чи культури), яка передбачає позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.

Але не слід вважати, що вандалізм в Україні має тільки політичні коріння. Наприклад, цим літом у Севастополі на території Національного заповідника Херсонес Таврічеський вандали зруйнували чотири колони руїн древнього храму Базиліка, побудованого в Х столітті. Деякі колони розкололися надвоє, була пошкоджена мозаїчна підлога храму. У Херсонесі випадки руйнування історичних пам’ятників трапляються не вперше. А міська адміністрація вкотре пообіцяла підсилити охорону заповідника...

На жаль, у нашій країні для вандалів найчастіше все обмежується банальним і незначним штрафом. І те тільки тоді, коли злочинця піймають "на гарячому". Що трапляється вкрай рідко...

Опубліковано в газеті "Старий Замок Паланок"

ХайВей