АРХЕОЛОГІЧНИЙ СЕЗОН-2007. РОЗКОПКИ ДЕСЯТИННОЇ ЦЕРКВИ У КИЄВІ

Інтерв’ю з Глібом ІВАКІНИМ, доктором історичних наук, заступником директора
Інституту археології НАН України, керівником розкопок залишків Десятинної
церкви у Києві

29 серпня 2007 року. – м. Київ. – Старокиївська гора

************************************************************************

– Глібе Юрійовичу, минулого року приблизно в цю саму пору ми говорили з членом
вашої експедиції Віталієм Козюбою і йшлося про те, що якась системна підтримка
розкопок була майже відсутня. А як цього сезону?

– Сьогодні, мабуть, ще простіше. Повністю на сьогодні відсутня. Декілька разів
дзвонили і обіцяли гроші ще на травень, потім на серпень… Нарешті, вже 27-го
числа повідомили, що наш офіційний замовник від Київської міської
держадміністрації – комунальне підприємство «Дирекція
реставраційно-відновлювальних робіт» – фінансування отримав.

– 27-го серпня?

– Так, серпня. Зараз ми готуємо додаткову угоду до договору ще 2005-го року,
щоб на ці кошти провести якісь роботи у вересні.

– Але ж сезон потроху підходить до завершення. Скоро можуть початися дощі і це
завадить розкопкам.

– Не тільки підходить до завершення, а для великих робіт він просто вже
пропав. Адже люди у нас були в липні, хоча грошей тоді ми практично не
отримували (або отримували з інших якихось джерел).

– Це фахові археологи чи студенти?

– В основному робота йшла за рахунок студентів, проте були й фахові археологи,
архітектори, мистецтвознавці. Зокрема, з Санкт-Петрербургу і Москви.

– Тобто, сили були порівняно невеликі?

– Відносно невеликі. Але ще гірше, що ті, хто все ж таки приїхав, дізнавшись,
що грошей немає, до серпня також роз’їхалися. Лишаються тільки деякі наші
штатні співробітники та ентузіасти, які розуміють значення цієї пам’ятки. Це
люди з Санкт-Петербургу, Львова і, зрозуміло, кияни.
З іншого боку, в кожному негативі є свій позитив. Нас ніхто не підганяв, ніхто
не заважав, тож деякі суттєві риси побудови Десятинної церкви були виявлені
саме завдяки відсутності поспіху. Якщо б ми поспішали, могли їх просто
пропустити. Мова йде про важливі конструктивні моменти: характер плінфової
кладки, облаштування фундаменту і т. д.

– А знахідки якісь цікаві траплялися? Я чув, що вдалося відкрити невідому
братську могилу захисників храму 1240-го року.

– Навряд чи можна з певністю назвати це поховання братською могилою. Тут маємо
останки не захисників, а скоріше жертв тих подій. Серед знайдених кісток
багато дитячих та жіночих. Ці люди дійсно загинули під час трагічної зими
1240-го року і вже згодом їхні тіла були закинуті в якусь будівлю, що стояла
поруч з Десятинною церквою, і там засипані. Схоже, сталося це через кілька
місяців після смерті.

– Дивовижно! Адже цю територію розкопували вже неодноразово і тим не менше
трапляються такі непересічні знахідки.

– Звичайно. Хоч ми й досліджуємо зараз переважно «археологію археології» і
більше встановлюємо, хто й коли розкопував Десяти
нну церкву та чому не наніс
якийсь фрагмент на кресленик. І все ж, на наше щастя, трапляються хай
невеликі, але дуже важливі ділянки, де досі не копав ніхто.

– А епіграфічні пам’ятки знаходите? Графіті, малюнки…

– Маємо написи (зокрема, грецькі) і на фрагментах фрески, і на уламках плінфи.
Є також дві плінфи з прокресленими ще по сирій необпаленій глині двома
літерами, які передають звук «Щ». За нашою робочою гіпотезою, таким чином
позначали якусь партію плінфи.

– Тобто, технологічна позначка?

– Так.

– Глібе Юрійовичу, коли узагальнити Ваше бачення цього об’єкту, яке його
археологічне майбутнє? Роботи на Десятинній церкві варто продовжувати?

– Ну, якщо ми ув’язалися в бій…

– Адже від початку ви не хотіли цих розкопок.

– Ми були проти. Так, з професійного боку нам тут надзвичайно цікаво, однак,
на мою думку, було б краще дослідження цієї унікальної пам’ятки залишити на
потім. Адже кожні розкопки – це певною мірою втрати.
А найголовніше – ми досі не знаємо, що тут буде далі. Як завжди, у нас повна
відсутність перспективи.

– То, можливо, краще було б розкопки заморозити?

– Заморозити вже не можна. Інакше вся пророблена нами робота просто пропаде.
Скажімо, такий надпринциповий момент, як складення точного плану храму – всі
попередні плани містять цілий ряд неточностей, які ми постійно виправляємо. А
повний план споруди можна зняти лише відкривши і дослідивши всі наявні
фундаменти.

– Мабуть, мене б не зрозуміли, якби я не запитав про ініціативу «відбудови»
Десятинної церкви. Щось чути з цього приводу?

– Офіційно мені нічого нового не відомо. Колись казали: от науковці закінчать
свої дослідження і за їх матеріалами буде прийняте рішення. Як все буде
насправді – побачимо.

– А з найближчими до розкопу сусідами які у вас стосунки? Я маю на увазі
новозбудовану каплицю Московського патріархату.

– В принципі конфліктів у нас поки немає. Але я їх очікую, якщо не з одного
боку, то з іншого. Адже камінь було кинуто і кола по воді пішли…

– Тобто, поки археологи працюють спокійно.

– Поки, так. Але коли, скажімо, треба буде завести на розкоп трактор, то хто
зна, які можуть виникнути ситуації. Адже сама ця каплиця побудована незаконно
і просто не повинна існувати на заповідній території. Якщо у нас не поважають
закони, то важко навіть говорити про якісь цивілізовані перспективи. Все це
особливо образливо.

Розмову вів Іван ДИВНИЙ

"Археологічний сезон-2007. Розкопки Десятинної церкви у Києві" (ПОЧАТОК)

"Археологічний сезон-2007. Розкопки Десятинної церкви у Києві" (ЗАКІНЧЕННЯ)