Володимир Ящук
Загадки одного львівського села

Це село мимоволі привертає увагу тих, хто проїздить через нього з Бродів на Берестечко: високими земляними валами древнього городища, християнськими храмами, насамперед костелом – пам’яткою архітектури XVII століття. Його видно за десятки кілометрів.

Не могли не зупинитися тут і ми з колегою Василем Семеренком. Оглядали поруйновані сірі мури, дивувалися їх непіддатливій величі й своєрідній красі, адже навіть у цих недоглянутих склепіннях, пооблущуваних фризах, зяючих дірах колись вельми доладних вікон бачиться непересічний хист майстрів – будівничих, архітекторів.

Ця споруда зараз без даху, з великими пробоїнами в стінах. Як-не-як, дві світові війни двадцятого століття біснувалися не бозна-де, а й довкола Лешнева, тут точилися запеклі бої, з артилерійським і гарматним обстрілом, кулеметною і рушничною пальбою. І щоразу костел опинявся немовби на передовій лінії вогню, огортався димом і наражався на осколки від вибухів снарядів.

На сільському кладовищі можна побачити навіть могилу з написом німецькою і українською мовами: “Німецьким воякам”.

Перший костел бернардинського монастиря збудували в Лешневі ще в першій половині XVII століття. Бернардинці, або цистерціанці, – члени католицького монастирського ордену, який особливого поширення в Європі набув із XII – XIII ст.

Мацей Лешньовський, каштелян (управитель) белзький, утримував бернардинів у своїх військових відділах як капеланів – духовних наставників. У 1627 р. він вирішив спорудити для них монастир у своєму родовому селі Лешневі. Ще через два роки почалося мурування костелу і зведення дерев’яного кляштора (монастиря). У 1637 р. відбулося урочисте дарування бернардинцям храму, який освятили на честь святого Мацея (Матвія) – адже на честь нього свого часу був охрещений і сам власник села. Споруда зі зміцненими стінами використовувалася не лише як богослужбова, але і як оборонна – під час турецько-татарських набігів на наш край. У ній зберігалася зброя. Тоді оборонним потребам слугували й замки в Бродах, Крупці, Козині, Теслугові, Перенятині та ін.

У монастирі жили 12 монахів, згодом – 15. Їм дозволили вільно вирубувати для своїх потреб дерева, користуватися для утримання худоби пасовищами, молоти зерно в млинах.

У 1648 р., під час походу селянсько-козацького війська, загін українських повстанців, вважаючи своїми ворогами польських правителів-католиків, напав на монастир, пограбував його і підпалив. Троє монахів загинули, інші врятувалися втечею.

Невдовзі розпочинається відбудова монастиря, адже вціліли тільки мури. Завдяки впливовим Антонію Белецькому і Юзефові Вилижинському розгорнулися масштабні роботи, однак часті турецько-татарські набіги неабияк цьому перешкоджали, спричиняли нові нищення.

Саме із XVII століття в Лешневі збереглися й оглянуті нами та сфотографовані залишки оборонного валу – зі слідами брам та сторожових веж. Тепер ці вали, що влітку заростають травою, нагадують природні пагорби, подекуди вони з ритвинами наших днів – це наслідок чи то дитячих забавок, чи використання землі для господарських потреб.

У 1680 р. реставрацію костелу завершили. А в 1697 р. відбулося освячення новозмурованого кляштора. У цей період при монастирі починає діяти студія риторики, де навчали красномовству.

У 1772 р. у монастирі Лешнева жили 10 капеланів, 3 клірики і 2 брати (монахи). У 1801 році спалахнула пожежа, яка завдала спорудам значної шкоди. Нову відбудову організували Корнель Бреніарський і Симфоріан Гродський.

Ще цікавий факт. У 1848 р. на кладовищі селяни поставили пам’ятник на честь скасування панщини. Його відновили в 1910 р., він зберігся дотепер.

У XIX столітті костел використовувався як парафіяльний. Католицька парафія включала в себе 6 сіл (1300 віруючих). На подальшій долі споруд позначилися пожежі 1881 і 1884 років.

У 1918 – 1919 роках військо Української галицької армії, відступаючи, підірвало склади боєприпасів, які були під стінами монастиря. Як наслідок, істотних пошкоджень зазнали й монастир, і костельна дзвіниця. Довелося зводити нову дзвіницю.

Останній етап діяльності костелу припадає на період Другої світової війни. У 1942 р. він був залишений, не використовувався; у 1944 р., коли поблизу Лешнева пролягала лінія фронту, споруди також зазнали великих руйнувань. Останнє богослужіння біля стін, які стільки пережили, відбулося в 1945 р. Щоправда, в останні роки вряди-годи католики з округи, як нам розповіли, збираються до цієї пам’ятки минулого на відзначення церковних свят.

Лешнів – невелике село на карті Львівщини. Але саме такі поселення творять особливий колорит цього мальовничого куточка Галичини.