Церква-фортеця в Сутківцях
28 августа 2007. Разместил: admin
Роман Гудба
Церква-фортеця в Сутківцях
Чи може Україна стати туристичною Меккою? Звісно може. Проте в Києві Гостинний
Двір на Контрактовій площі збираються знести (Янукович уже підписав папери щодо
цього), бо він не є архітектурною пам’яткою, і побудувати там розважальний центр
(руйнуючи таким чином старовинний комплекс Києво-Могилянської Академії і старі
побудови Подолу, яких залишилося обмаль), щоб студенти Києво-Могилянки мали де
розважитися, а соратники Януковича збагатитися. У зв’язку так хочеться, щоб
столицю перенесли в інше місто України. Наприклад у Кам’янець-Подільський, бо він
потребує ще багато реставраційних робіт (не будуть же чиновники жити посеред
руїн!). От хай чиновники там наведуть порядок із реставрацією, а як тільки
замахнуться на перший же історичний комплекс – їх у інше місто, наприклад Ніжин.
Знову там відреставрують чоловічий монастир і Спасо-Преображенську церкву, а їх
уже знову на нове місце. По закінченні реставраційних робіт по всій Україні пропоную
їх вислати в Сибір, хай реставрують поселення трудового типу, де багато українців
(та й не тільки) склали свої голови. Отакий план.
Покровська церква-фортеця. За низьким муром добре видно другий поверх із
бійницями й машикулями під дахом
А якщо говорити серйозно. То видатних місць знаних і незнаних в Україні вистачає.
Ну, якщо колишні порубіжні (між трьома країнами: Молдавією (потім Туреччиною),
Польщею і Росією) фортеці 15-16 століття всім відомі: Кам’янець-Подільська
фортеця і Хотин – про які написано багато книг і вони ще в непоганому екскурсійному
стані, то мало хто знає, що вони лежали поблизу горезвісного Кучманського шляху
(не плутати з другим президентом України, бо Кучма займав зовсім іншими
торгівельними шляхами). Ще в кінці 14 століття цей шлях був безпечний і
торгівельно-привабливий. По ньому снували туди сюди єврейські й вірменські купці,
що торгували з мирним татарським каганатом у Криму, а з іншого боку з Польщею,
Угорщиною. Мирні татари, після розпаду Золотої Орди, коли Тімерлан розгромив у
Азії основні ординські сили, що дало змогу вийти з під Золотоординського Іга
Московії, Литва разом із Польщею відхопила Україну й згодом заснувала Річ
Посполиту, пасли свої вівці в Криму.
Вхід до церкви. Збоку видно оборонні вежі, а над входом прибудована у
дев’ятнадцятому столітті дерев’яна дзвіниця в характерній росіській традиції.
Все різко змінилося, коли татар захопили турки й приєднали їх до Чорноморського
ринку невільників, а також вселили в їхні голови ідею священної війни проти невірних.
Кримські хани порахували, що торгувати невільниками значно прибутковіше, ніж
випасати вівці, й от Кучманським шляхом уже ходять не торгівці, а бігають орди
татар у пошуках нових невільників християн. Відомо, що татари доходили аж до
Кракова. А набіги на Північну Буковину, Прикарпаття, Південну Волинь відбувалися
кілька разів за рік. Починаючи із середини 15 століття майже до кінця 16 століття цим
набігам не було ліку. От і доводилося споруджувати місцевому населенню фортеці,
де б можна було перечекати ще один набіг здичавілих орд, які гналися за зайвою
копійчиною на невільничих ринках.
Бокова оборонна вежа. Видно розділ між першим поверхом - церквою, і другим -
оборонним. Також видно бійниці й зверху машикули.
Одним із найцікавіших пам’ятників історії на Кучманську шляху зараз є село Сутківці
в Хмельницькій області. Саме там збереглася унікальна церква-фортеця
(Покровська церква-фортеця) – за архітектурою і плануванням не має аналогів у всій
Європі, що була збудована 1467 року. Церкву збудували так, щоб вона могла
самостійно вести оборонні дії, в той час як інші церкви здебільшого були тільки
додатковими оборонними спорудами у фортифікаційному оборонному
замковому-комплексі. Фактично церква є уже не церквою, а мінізамком. І хоч у
Сутківцях поруч був справжній замок (від нього до сьогодні дійшла тільки одна
напіврозвалена оборонна вежа), який збудував Федір Олехнович Сутківський у 15 ст.
(звідси напевне й назва села), але очевидно не всі жителі мали час дістатися замку
при татарському набігу, тому й звели церкву, де кілька десятків місцевих жителів
могли тримати оборону місяць, а то й два.
Вигляд із бійниці другого поверху
Сутківська церква має два поверхи. Перший поверх власне церква з товстими
стінами (3 м, як у тодішніх замках), які не могли розрушити тогочасні гармати й
мортири. Другий поверх – це оборонні, захисні вежі, що мали бійниці для обстрілу
простору навколо церкви й машикули (отвори під дахом церхкви) через які можна
було виливати гарячу смолу чи стріляти в потилицю тим негідникам, що добігли до
стіни й збираються зробити підкоп під стіни чи закласти порохову міну. Машикули
були допоміжним оборонним засобом (новітнім і передовим на той час) для захисту
мертвої зони під стінами замку, куди не можливо стріляти з бійниць.
Особливістю цієї церкви є стоп посеред церковної зали, за яким із дверей не видно
навіть іконостасу. На цьому стовпі й тримається другий поверх, призначений для
захисту, й він мав запобігти того лиха, що сталося з Десятинною церквою в Києві під
час татаро-монгольської навали.
Центральна колона на якій тримається другий поверх із-за якої не видно іконостасу
Церква також мала льох, де зберігалися запаси їжі й води, на випадок довгої осади.
Проте й татари ніколи довго не осаджували церкву, адже простіше було погнатися за
невільниками в інші села, ніж нудьгувати місяцями під стінами якоїсь поганської
церкви. Ну, а осаду великого війська церква звісно б не витримала.
Церква не зберегла свого первісного стану. В часи, коли Північна Буковина відійшла
до складу Російської імперії, а порубіжжя відсунулося далеко від цих місць і церква
втратила свою оборонну цінність, була прибудована дерев’яна дзвіниця в російській
традиції, зовсім не характерній для неї. Льох був засипаний, бо в ньому відпала
необхідність. Стараннями реставраторів Кам’янець-Подільського історичного
заповідника льох відкопаний, а другий поверх поступово приводять до Божого
вигляду. І хоча зараз це діюча церква, але вона стає все привабливішою для
туристичних маршрутів, адже не заважаю Львівському костьолу бути історичною
Меккою для польських туристів і одночасно діючою цервою.
Вихід до машикулів другого поверху
А в туристичному плані сутківська Покровська церква-фортеця має всі шанси стати
цікавим історичним комплексом для екскурсантів із Польщі, Молдови, Туреччини,
Росії бо то була наша спільна історія, і хоча в ній є різні моменти писали ми її спільно.
Залишки Сутківського замку
ХайВей
Церква-фортеця в Сутківцях
Чи може Україна стати туристичною Меккою? Звісно може. Проте в Києві Гостинний
Двір на Контрактовій площі збираються знести (Янукович уже підписав папери щодо
цього), бо він не є архітектурною пам’яткою, і побудувати там розважальний центр
(руйнуючи таким чином старовинний комплекс Києво-Могилянської Академії і старі
побудови Подолу, яких залишилося обмаль), щоб студенти Києво-Могилянки мали де
розважитися, а соратники Януковича збагатитися. У зв’язку так хочеться, щоб
столицю перенесли в інше місто України. Наприклад у Кам’янець-Подільський, бо він
потребує ще багато реставраційних робіт (не будуть же чиновники жити посеред
руїн!). От хай чиновники там наведуть порядок із реставрацією, а як тільки
замахнуться на перший же історичний комплекс – їх у інше місто, наприклад Ніжин.
Знову там відреставрують чоловічий монастир і Спасо-Преображенську церкву, а їх
уже знову на нове місце. По закінченні реставраційних робіт по всій Україні пропоную
їх вислати в Сибір, хай реставрують поселення трудового типу, де багато українців
(та й не тільки) склали свої голови. Отакий план.
Покровська церква-фортеця. За низьким муром добре видно другий поверх із
бійницями й машикулями під дахом
А якщо говорити серйозно. То видатних місць знаних і незнаних в Україні вистачає.
Ну, якщо колишні порубіжні (між трьома країнами: Молдавією (потім Туреччиною),
Польщею і Росією) фортеці 15-16 століття всім відомі: Кам’янець-Подільська
фортеця і Хотин – про які написано багато книг і вони ще в непоганому екскурсійному
стані, то мало хто знає, що вони лежали поблизу горезвісного Кучманського шляху
(не плутати з другим президентом України, бо Кучма займав зовсім іншими
торгівельними шляхами). Ще в кінці 14 століття цей шлях був безпечний і
торгівельно-привабливий. По ньому снували туди сюди єврейські й вірменські купці,
що торгували з мирним татарським каганатом у Криму, а з іншого боку з Польщею,
Угорщиною. Мирні татари, після розпаду Золотої Орди, коли Тімерлан розгромив у
Азії основні ординські сили, що дало змогу вийти з під Золотоординського Іга
Московії, Литва разом із Польщею відхопила Україну й згодом заснувала Річ
Посполиту, пасли свої вівці в Криму.
Вхід до церкви. Збоку видно оборонні вежі, а над входом прибудована у
дев’ятнадцятому столітті дерев’яна дзвіниця в характерній росіській традиції.
Все різко змінилося, коли татар захопили турки й приєднали їх до Чорноморського
ринку невільників, а також вселили в їхні голови ідею священної війни проти невірних.
Кримські хани порахували, що торгувати невільниками значно прибутковіше, ніж
випасати вівці, й от Кучманським шляхом уже ходять не торгівці, а бігають орди
татар у пошуках нових невільників християн. Відомо, що татари доходили аж до
Кракова. А набіги на Північну Буковину, Прикарпаття, Південну Волинь відбувалися
кілька разів за рік. Починаючи із середини 15 століття майже до кінця 16 століття цим
набігам не було ліку. От і доводилося споруджувати місцевому населенню фортеці,
де б можна було перечекати ще один набіг здичавілих орд, які гналися за зайвою
копійчиною на невільничих ринках.
Бокова оборонна вежа. Видно розділ між першим поверхом - церквою, і другим -
оборонним. Також видно бійниці й зверху машикули.
Одним із найцікавіших пам’ятників історії на Кучманську шляху зараз є село Сутківці
в Хмельницькій області. Саме там збереглася унікальна церква-фортеця
(Покровська церква-фортеця) – за архітектурою і плануванням не має аналогів у всій
Європі, що була збудована 1467 року. Церкву збудували так, щоб вона могла
самостійно вести оборонні дії, в той час як інші церкви здебільшого були тільки
додатковими оборонними спорудами у фортифікаційному оборонному
замковому-комплексі. Фактично церква є уже не церквою, а мінізамком. І хоч у
Сутківцях поруч був справжній замок (від нього до сьогодні дійшла тільки одна
напіврозвалена оборонна вежа), який збудував Федір Олехнович Сутківський у 15 ст.
(звідси напевне й назва села), але очевидно не всі жителі мали час дістатися замку
при татарському набігу, тому й звели церкву, де кілька десятків місцевих жителів
могли тримати оборону місяць, а то й два.
Вигляд із бійниці другого поверху
Сутківська церква має два поверхи. Перший поверх власне церква з товстими
стінами (3 м, як у тодішніх замках), які не могли розрушити тогочасні гармати й
мортири. Другий поверх – це оборонні, захисні вежі, що мали бійниці для обстрілу
простору навколо церкви й машикули (отвори під дахом церхкви) через які можна
було виливати гарячу смолу чи стріляти в потилицю тим негідникам, що добігли до
стіни й збираються зробити підкоп під стіни чи закласти порохову міну. Машикули
були допоміжним оборонним засобом (новітнім і передовим на той час) для захисту
мертвої зони під стінами замку, куди не можливо стріляти з бійниць.
Особливістю цієї церкви є стоп посеред церковної зали, за яким із дверей не видно
навіть іконостасу. На цьому стовпі й тримається другий поверх, призначений для
захисту, й він мав запобігти того лиха, що сталося з Десятинною церквою в Києві під
час татаро-монгольської навали.
Центральна колона на якій тримається другий поверх із-за якої не видно іконостасу
Церква також мала льох, де зберігалися запаси їжі й води, на випадок довгої осади.
Проте й татари ніколи довго не осаджували церкву, адже простіше було погнатися за
невільниками в інші села, ніж нудьгувати місяцями під стінами якоїсь поганської
церкви. Ну, а осаду великого війська церква звісно б не витримала.
Церква не зберегла свого первісного стану. В часи, коли Північна Буковина відійшла
до складу Російської імперії, а порубіжжя відсунулося далеко від цих місць і церква
втратила свою оборонну цінність, була прибудована дерев’яна дзвіниця в російській
традиції, зовсім не характерній для неї. Льох був засипаний, бо в ньому відпала
необхідність. Стараннями реставраторів Кам’янець-Подільського історичного
заповідника льох відкопаний, а другий поверх поступово приводять до Божого
вигляду. І хоча зараз це діюча церква, але вона стає все привабливішою для
туристичних маршрутів, адже не заважаю Львівському костьолу бути історичною
Меккою для польських туристів і одночасно діючою цервою.
Вихід до машикулів другого поверху
А в туристичному плані сутківська Покровська церква-фортеця має всі шанси стати
цікавим історичним комплексом для екскурсантів із Польщі, Молдови, Туреччини,
Росії бо то була наша спільна історія, і хоча в ній є різні моменти писали ми її спільно.
Залишки Сутківського замку
ХайВей