ЩО ДО КОНКУРСУ «7 ЧУДЕС УКРАЇНИ» АБО ДЕЯКІ РОДУМИ АРХЕОЛОГА
22 июня 2007. Разместил: admin
Крупа Тетяна
ЩО ДО КОНКУРСУ «7 ЧУДЕС УКРАЇНИ» АБО ДЕЯКІ РОДУМИ АРХЕОЛОГА.
Річка Уди: вид з Донецького городища (21.06.2007 р.).
Майже півроку тому, випадково натрапила на конкурс «Сім чудес України» (1). Там була вказана адреса, то ж і я написала листа. Але відповіді так і досі не отримала. Мабудь, є певні проблеми з моєю електронною поштою.
Тому хочу особисто для себе дещо з’ясувати.
Сайт конкурсу зазначує: «Як відомо, вже більше двох місяців в усіх регіонах України триває акція «7 чудес України», яка має на меті привернути увагу громадян і засобів масової інформації до найбільш популярних пам’яток історії та культури нашої держави. За словами ініціатора цього проекту Миколи Томенка, на сьогоднішній день вже 20 областей офіційно представили своїх номінантів для участі в акції «7 чудес України».» (2).
Перепрошую, шановні, але ні я особисто, ні мої коллеги-археологи ні про який організаційний комітет з цього питання на Харківщині навіть не чули. Так, безумовно, загальні відомості про конкурс ми – мали. Завдяки ТБ, Інтернету… Але ніхто нашої точки зору на кандидатів від нашого региіону - навіть не спитав. Чому? Можливо тому, що наші чиновники-можновладці звикли все вирішувати самі?
Тому й не дивно, що до цього конкурсу не потрапила жодна археологічна пам’ятка.
Держпром.
А ті пам’ятки, що потрапили до цього конкурсу, на мою думку, не достатньо дають уяву про Харківщину.
Я відразу скажу, що не маю ніяких заперечень відносно ні Покровського собору, ні Держпрому, ні музею у Сковородинівці. Саме вони були кимось «висунуті» на цей конкурс.
Хоча чому – «кимось»?
Достатньо тільки зайти на сайт Харківської облдежадміністраці, щоб зрозуміти, що саме Харківська облдежадміністрація висунула ці пам’ятки на цей так званий конкурс: «Як відзначив начальник Головного управління будівництва і архітектури Юрій Шкодовський, Харківську область у конкурсі представлятимуть Покровський собор (одна з перших кам'яних будівель Харкова), музей у селі Сковородинівка, а також Держпром (Будинок державної промисловості)…» (3).
Але чому пан Ю. Шкодовський не поспілкувався, наприклад, з археологами? Для мене – це загадка.
Донецьке городище: нове сміття на пам'ятці (21.06.2007 р.).
Тепер, відносно самих пам’яток.
Як зазаначує пан начальник Головного управління будівництва і архітектури: «Юрій Шкодовський вважає, що, принаймні, один з об'єктів, що представляють Харківщину, потрапить до числа переможців акції. На його думку найбільші шанси має Держпром. Крім того, Юрій Шкодовський нагадав, що Харківська область бореться за те, щоб Держпром було включено до списку пам'ятників ЮНЕСКО» (4).
Тепер зрозуміло хоча б, чому ввійшов саме Держпром. Таким чином облдежадміністрація має надію підняти рейтинг цієї пам’ятки. Чому б і ні? Ні коштів на це виділяти не треба (вони вже кимось виділені), ще й аби-який ПіаР!
Донецьке городище: порушення цілостності пам'тки. Тут вже багато часу оточуюче населення бере пісок для свої потреб (порівняти з наступним фото). Скільки ще років потрібно, щоб виключити вплив на цю пам'ятку антропогенного фактору? (21.06.2007 р.).
Донецьке городище: порушення цілостності пам'тки. Тут вже багато часу оточуюче населення бере пісок для свої потреб (порівняти з попереднім фото). (09.05.2003 р.).
Але, - інші об’єкти?
Чому, скажімо, на цей конкурс не подано, наприклад, пам’ятник Т.Г. Шевченко, що вважається одним з найкращих пам’яток Кобзарю?
Чому не подано на конкурс будинок, в якому народився один з найвідоміших портретистів світу І. Рєпін?
Чому не подано, скажімо, Шарівку, садибу Святополк-Мирських або садибу на Ізюмщині, пов’язану з ім’ям О. Пушкіна та декабристами?
Доречі, відносно вшанування пам’яті Г.С. Сковроди. Мені повністю зрозуміло бажання облдержадміністрації. Але не зрозуміло чому при такому відношенні до філософа – будинок в с. Бабаї, також пов’язаний з його ім’ям, - ось-ось розвалиться?
Донецьке городище (21.06.2007 р.).
Пан М. Томенко відзначив: «Акція «7 чудес України» має на меті привернути увагу мас-медіа та громадян до найбільш популярних пам’яток історії та культури України, адже наша земля має чимало визначних місць, які стали легендою певного краю, однак досі є невідомими для широкого загалу.
«7 чудес України» є логічним продовженям низки акцій під гаслом «Пізнай Україну!», які проходили з метою допомогти пізнати Україну з її неповторними краєвидами, цікавою історією та багатими туристичними і відпочинковими можливостями» (5).
Гарна мета, годі й казати.
Гора Крем'янець (м. Ізюм): саме на цих схилах можна побачити давню геологічну історію.
То невже тільки з Покровського собору відкриваються гарні краєвиди на Харківщині, тільки він – є часткою цікавої історії Слобожанщини?
Чому пан Ю. Шкодовський не відзначив такою увагою найстарішу будівлю не тільки Харкова, а всієї Харківщини – Преображенський собор у місті Ізюм?
Невже йому, відомому в Харкові знавцеві архітектурної спадщини, невідомо, що п’ятикупольний Свято-Преображенський собор - одна з найстаріших кам'яних споруд Слобожанщини, що дійшла до наших днів з козацьких часів.
Зводився він на засоби полковників Г. Донця-Захаржевського та Ф. Шидловського. Собор був побудований в 1684 році в стилі українського бароко артіллю майстрів, яка пізніше будувала Покровській собор в Харкові (освячений в 1689 р), зводила храми в Ніжині і Батурині…
Майстри використовували традиційні форми народної культової архітектури: по композиції Свято-Преображенський собор нагадує трьохзрубові дерев'яні храми з окремою дзвіницею. Довгий час в його стінах зберігалися трофейні військові регалії, здобуті ізюмчанами в багатьох походах і війнах. Справжньою реліквією храму було напрестольне Євангеліє, прикрашене срібним з позолотою окладом - подарунок царя Петра I після Полтавської битви (6).
Якщо вже віддавати належне історії, то, гадаю, что Преображенський собор в Ізюмі – не менш гідний кандидат на такий «зірковий» конкурс.
Але про цю пам’ятку навіть не було згадано.
Преображенський собор в м. Ізюм.
Чи, можливо, рішення про включення саме Покровського собору до цього переліку було аргументовано якимось специфічними «дипломатичними» мотивами?
Голова конкурсу зазначує: «Словом, ця акція пов’язана з необхідністю максимального просування позитивного іміджу сучасної України як країни з унікальною історією, культурою, архітектурою та надзвичайно великими туристичними можливостями.
Переконаний, що обрані сім чудес України стануть новими символами нашої держави та її регіонів!» (7).
Пам'ятник Т.Г. Шевченко в Харкові.
Дійсно, як може бути символом регіону, скажімо, славнозвісне Донецьке городище - літописне місто Донець, згадуване в писемній пам’ятці давньоруського часу - «Слово о полку Ігоревім»?
Ні, безумовно, сторінки історії давньоруської звитяги тісно пов’язані з Донецьким городищем. І археологи зараз мають цьому підтвердження. Як мають вони підтвердження і тому, що саме з літописного Донця розпочався сучасний Харків (8).
Але, поважна громадо, чи можна використовувати представникам оргкомітету на Харківщині, спонсорскі кошти для реклами того, що є ганьбою Слобожанщини???
«Чому?» - спитаєте.
Та тому, що на цій пам’ятці національного, доречі, рівня (9), багато років – звалище сміття!
І, як відмічають ЗМІ, з цього приводу навіть було порушено кримінальну справу Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою (10).
І хоча після порушення кримінальної справи, - сміття було прибране, ця пам’ятка ще дуже далека від того, щоб наші офіційні «зберігачі» національного культурного надбання віддали їй належне. Спочатку вони повинні тут добряче попрацювати.
Покровський собор в Харкові.
Від себе додам, що в 2003 р. я спільно з Харківським обласним телебаченням, робила репортаж про стан цієї унікальної пам’ятки. Виїхали ми знову з Харківським обласним телебаченням на Донецьке городище і 21.06.2007 р. тому пропонуємо читачам самим судити про стан цієї пам’ятки з наших фото. Я тільки зазначу, що державі було необхідно чотири роки, щоб порушити кримінальну справу за фактом, який важко нехтувати. Необхідно було чотири роки, щоб звільнити літописний Донець від різного непотрібу! Чи не забагато часу для цього? Ми можемо константувати, що, якщо діяти такими темпами, скоро нам буде нічого висувати для участі в конкурсах!
Донецьке городище: звалище сміття на пам'ятці (09.05.2003 р.).
Як саме виглядає Харківщина (якщо без різних ПіаР конкурсів) можна також скласти уяву, ознайомившись з пресою.
18.05.2007 р. на сайті «МедіаПорта» було розміщено з цього приводу досить цікавий материіал. «Чи треба будувати величезний бізнес-центр в історичному центрі Харкова?» – запитує відомий харківський жірналіст Ф. Дикань. Причиною уваги ЗМІ стало будівництво двох будівель в 25 поверхів плюс ще два будинки 13-ти та 8-ми поверхів. І це тільки видима частина. А ще планується ще підземна автостоянка в три поверхи. Будівництво такого грандіозного комплексу йде зараз в самому центрі міста, на місці колишнього пустиря, за адресою Пушкінська, 2.
Частину міста, де повинен з'явитися комплекс, називають історико-культурним ареалом, територією, статус якої визначила міськрада. Будувати тут потрібно делікатно, враховуючи особливості навколишньої архітектури, вважають архітектори.
К.Черкасова (завідувач кафедри реконструкції, реставрації Університету будівництва і архітектури) - єдина з харківських архітекторів, погодилась висловити зауваження з приводу будівництва. Вона зазначила, що потрібно нові об'єкти створювати у формах сучасної архітектури, але опрацьовування цих об'єктів, його форма і силует повинні бути зіставлені з каркасами, що історично склалися, і з розверстуваннями будівель, що історично склалися, по основних напрямах руху. Її колеги, дізнавшись тему розмови, відповідати журналістові на питання відмовлялися. Не захотів розмовляти про центр бізнесу і начальник управління і головний архітектор Харкова Сергій Чечельницький.
Мають претензії до міської влади і археологи: знайдені на цій території речі, говорять про наявність тут археологічного шару кінці XVП – початку XVШ ст. За словами І.Голубєвої (старшого наукового співробітника ДП ОАСУ «Слобожанська археологічна служба»), археологи склали акт про руйнування культурного шару в історичній частині міста і направили його в прокуратуру та обласне управління культури. Відповідь прийшла тільки з прокуратури: правоохранітелі перенаправили лист в інші інстанції (11).
Донецьке городище: звалище сміття на пам'ятці (09.05.2003 р.).
Або, другий приклад. Про який я особисто писала.
9 січня 2004 р. Управління культури Харківської обласної державної адміністрації направило запит Начальнику управління містобудування і архітектури обласної державної адміністрації Ю. Шкодовському і з причини руйнування в історичній частині міста історичних підземних комунікацій. Тут теж була певна цікавість у дослідників: археологів та краєзнавців, спелеологів та істориків. Але, за нашими даними, відповіді Управління культури не одержало. Природно, що не одержав відповіді на свій офіційний запит і історичний факультет ХНУ ім. В.Н. Каразіна (12).
Можливо зараз, пан Ю. Шкодовський, який так опікується пам’ятками Харківщини компетентно, як пам’яткоохоронець, прокоментує ці факти?
Доречі, деякі регіони України заявляли на конкурс не тільки суто історичні пам’ятки. Наприклад, є тут і Державний заказник «Камінне село» (13) та парк «Асканія-Нова» (14) та інші.
То ж чого наша обладміністрація не згадала й про заповідний фонд Слобожанщини?
А тут також є чим пишатися області!
Донецьке городище: городи в охоронній зоні пам'ятки (09.05.2003 р.).
І знову, як на мене, і тут величезні проблеми.
Я згадаю тільки про одну таку пам’ятку: гору Крем’янець в місті Ізюм (15). Гора Крем’янець – широко відома унікальна комплексна пам'ятка природи. На поверхню виходять оголення верхньокрейдяних і юрських порід з численними залишками кремнію і фосфору. Тут, наприклад, ще на початку ХХ ст. було знайдено залишки плезіозавра. А зараз, коли я проводила свої археологічні розвідки, - було знайдено несанкціоновані порушення цілосності грунтового шару та спаплюжені людським вандалізмом половецькі «баби» (16). Доречі, Крем’янець є й археологічною пам’яткою (зараз вирішується його офіційний статус пам’ятки).
Тому, при таких фактах, дуже важко погодитися, що конкурс «7 чудес України» проводиться прозоро, що його організатори – дійсно прагнуть зберегти культурну спадщину.
Більше схоже на якусь піар-акцію.
От і викликає у мене, як фахівця певні роздуми, вже згадувана фраза голови конкурсу про просування позитивного іміджу сучасної України як країни з унікальною історією, культурою, архітектурою та надзвичайно великими туристичними можливостями (17).
Що саме позитивного просуває таким чином Харківська облдержадміністрація?
А, можливо, треба провести інший конкурс.
Докладніше - тут!
Посилання без гіперпосилань:
8. Шрамко Б.А., Скирда В.В. Рождение Харькова. – Х, 2004. – С.24 – 49.
9. Реєстр пам’яток археології Харківської області, взятих під охорону держави. Охоронний № 98; Номер і дата рішення державних органів про взяття пам'ятки під охорону: №711, 21.07.1965; №61, 25.01.1972.
15. Ми скористалися відомостями з «Переліку територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення Харківської області за станом на 23.12.2003 р.». № 151, Рішення облвиконкому від 03.12.84р. №562.
ХайВей
Журнал "Музеї України"
ЩО ДО КОНКУРСУ «7 ЧУДЕС УКРАЇНИ» АБО ДЕЯКІ РОДУМИ АРХЕОЛОГА.
Річка Уди: вид з Донецького городища (21.06.2007 р.).
Майже півроку тому, випадково натрапила на конкурс «Сім чудес України» (1). Там була вказана адреса, то ж і я написала листа. Але відповіді так і досі не отримала. Мабудь, є певні проблеми з моєю електронною поштою.
Тому хочу особисто для себе дещо з’ясувати.
Сайт конкурсу зазначує: «Як відомо, вже більше двох місяців в усіх регіонах України триває акція «7 чудес України», яка має на меті привернути увагу громадян і засобів масової інформації до найбільш популярних пам’яток історії та культури нашої держави. За словами ініціатора цього проекту Миколи Томенка, на сьогоднішній день вже 20 областей офіційно представили своїх номінантів для участі в акції «7 чудес України».» (2).
Перепрошую, шановні, але ні я особисто, ні мої коллеги-археологи ні про який організаційний комітет з цього питання на Харківщині навіть не чули. Так, безумовно, загальні відомості про конкурс ми – мали. Завдяки ТБ, Інтернету… Але ніхто нашої точки зору на кандидатів від нашого региіону - навіть не спитав. Чому? Можливо тому, що наші чиновники-можновладці звикли все вирішувати самі?
Тому й не дивно, що до цього конкурсу не потрапила жодна археологічна пам’ятка.
Держпром.
А ті пам’ятки, що потрапили до цього конкурсу, на мою думку, не достатньо дають уяву про Харківщину.
Я відразу скажу, що не маю ніяких заперечень відносно ні Покровського собору, ні Держпрому, ні музею у Сковородинівці. Саме вони були кимось «висунуті» на цей конкурс.
Хоча чому – «кимось»?
Достатньо тільки зайти на сайт Харківської облдежадміністраці, щоб зрозуміти, що саме Харківська облдежадміністрація висунула ці пам’ятки на цей так званий конкурс: «Як відзначив начальник Головного управління будівництва і архітектури Юрій Шкодовський, Харківську область у конкурсі представлятимуть Покровський собор (одна з перших кам'яних будівель Харкова), музей у селі Сковородинівка, а також Держпром (Будинок державної промисловості)…» (3).
Але чому пан Ю. Шкодовський не поспілкувався, наприклад, з археологами? Для мене – це загадка.
Донецьке городище: нове сміття на пам'ятці (21.06.2007 р.).
Тепер, відносно самих пам’яток.
Як зазаначує пан начальник Головного управління будівництва і архітектури: «Юрій Шкодовський вважає, що, принаймні, один з об'єктів, що представляють Харківщину, потрапить до числа переможців акції. На його думку найбільші шанси має Держпром. Крім того, Юрій Шкодовський нагадав, що Харківська область бореться за те, щоб Держпром було включено до списку пам'ятників ЮНЕСКО» (4).
Тепер зрозуміло хоча б, чому ввійшов саме Держпром. Таким чином облдежадміністрація має надію підняти рейтинг цієї пам’ятки. Чому б і ні? Ні коштів на це виділяти не треба (вони вже кимось виділені), ще й аби-який ПіаР!
Донецьке городище: порушення цілостності пам'тки. Тут вже багато часу оточуюче населення бере пісок для свої потреб (порівняти з наступним фото). Скільки ще років потрібно, щоб виключити вплив на цю пам'ятку антропогенного фактору? (21.06.2007 р.).
Донецьке городище: порушення цілостності пам'тки. Тут вже багато часу оточуюче населення бере пісок для свої потреб (порівняти з попереднім фото). (09.05.2003 р.).
Але, - інші об’єкти?
Чому, скажімо, на цей конкурс не подано, наприклад, пам’ятник Т.Г. Шевченко, що вважається одним з найкращих пам’яток Кобзарю?
Чому не подано на конкурс будинок, в якому народився один з найвідоміших портретистів світу І. Рєпін?
Чому не подано, скажімо, Шарівку, садибу Святополк-Мирських або садибу на Ізюмщині, пов’язану з ім’ям О. Пушкіна та декабристами?
Доречі, відносно вшанування пам’яті Г.С. Сковроди. Мені повністю зрозуміло бажання облдержадміністрації. Але не зрозуміло чому при такому відношенні до філософа – будинок в с. Бабаї, також пов’язаний з його ім’ям, - ось-ось розвалиться?
Донецьке городище (21.06.2007 р.).
Пан М. Томенко відзначив: «Акція «7 чудес України» має на меті привернути увагу мас-медіа та громадян до найбільш популярних пам’яток історії та культури України, адже наша земля має чимало визначних місць, які стали легендою певного краю, однак досі є невідомими для широкого загалу.
«7 чудес України» є логічним продовженям низки акцій під гаслом «Пізнай Україну!», які проходили з метою допомогти пізнати Україну з її неповторними краєвидами, цікавою історією та багатими туристичними і відпочинковими можливостями» (5).
Гарна мета, годі й казати.
Гора Крем'янець (м. Ізюм): саме на цих схилах можна побачити давню геологічну історію.
То невже тільки з Покровського собору відкриваються гарні краєвиди на Харківщині, тільки він – є часткою цікавої історії Слобожанщини?
Чому пан Ю. Шкодовський не відзначив такою увагою найстарішу будівлю не тільки Харкова, а всієї Харківщини – Преображенський собор у місті Ізюм?
Невже йому, відомому в Харкові знавцеві архітектурної спадщини, невідомо, що п’ятикупольний Свято-Преображенський собор - одна з найстаріших кам'яних споруд Слобожанщини, що дійшла до наших днів з козацьких часів.
Зводився він на засоби полковників Г. Донця-Захаржевського та Ф. Шидловського. Собор був побудований в 1684 році в стилі українського бароко артіллю майстрів, яка пізніше будувала Покровській собор в Харкові (освячений в 1689 р), зводила храми в Ніжині і Батурині…
Майстри використовували традиційні форми народної культової архітектури: по композиції Свято-Преображенський собор нагадує трьохзрубові дерев'яні храми з окремою дзвіницею. Довгий час в його стінах зберігалися трофейні військові регалії, здобуті ізюмчанами в багатьох походах і війнах. Справжньою реліквією храму було напрестольне Євангеліє, прикрашене срібним з позолотою окладом - подарунок царя Петра I після Полтавської битви (6).
Якщо вже віддавати належне історії, то, гадаю, что Преображенський собор в Ізюмі – не менш гідний кандидат на такий «зірковий» конкурс.
Але про цю пам’ятку навіть не було згадано.
Преображенський собор в м. Ізюм.
Чи, можливо, рішення про включення саме Покровського собору до цього переліку було аргументовано якимось специфічними «дипломатичними» мотивами?
Голова конкурсу зазначує: «Словом, ця акція пов’язана з необхідністю максимального просування позитивного іміджу сучасної України як країни з унікальною історією, культурою, архітектурою та надзвичайно великими туристичними можливостями.
Переконаний, що обрані сім чудес України стануть новими символами нашої держави та її регіонів!» (7).
Пам'ятник Т.Г. Шевченко в Харкові.
Дійсно, як може бути символом регіону, скажімо, славнозвісне Донецьке городище - літописне місто Донець, згадуване в писемній пам’ятці давньоруського часу - «Слово о полку Ігоревім»?
Ні, безумовно, сторінки історії давньоруської звитяги тісно пов’язані з Донецьким городищем. І археологи зараз мають цьому підтвердження. Як мають вони підтвердження і тому, що саме з літописного Донця розпочався сучасний Харків (8).
Але, поважна громадо, чи можна використовувати представникам оргкомітету на Харківщині, спонсорскі кошти для реклами того, що є ганьбою Слобожанщини???
«Чому?» - спитаєте.
Та тому, що на цій пам’ятці національного, доречі, рівня (9), багато років – звалище сміття!
І, як відмічають ЗМІ, з цього приводу навіть було порушено кримінальну справу Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою (10).
І хоча після порушення кримінальної справи, - сміття було прибране, ця пам’ятка ще дуже далека від того, щоб наші офіційні «зберігачі» національного культурного надбання віддали їй належне. Спочатку вони повинні тут добряче попрацювати.
Покровський собор в Харкові.
Від себе додам, що в 2003 р. я спільно з Харківським обласним телебаченням, робила репортаж про стан цієї унікальної пам’ятки. Виїхали ми знову з Харківським обласним телебаченням на Донецьке городище і 21.06.2007 р. тому пропонуємо читачам самим судити про стан цієї пам’ятки з наших фото. Я тільки зазначу, що державі було необхідно чотири роки, щоб порушити кримінальну справу за фактом, який важко нехтувати. Необхідно було чотири роки, щоб звільнити літописний Донець від різного непотрібу! Чи не забагато часу для цього? Ми можемо константувати, що, якщо діяти такими темпами, скоро нам буде нічого висувати для участі в конкурсах!
Донецьке городище: звалище сміття на пам'ятці (09.05.2003 р.).
Як саме виглядає Харківщина (якщо без різних ПіаР конкурсів) можна також скласти уяву, ознайомившись з пресою.
18.05.2007 р. на сайті «МедіаПорта» було розміщено з цього приводу досить цікавий материіал. «Чи треба будувати величезний бізнес-центр в історичному центрі Харкова?» – запитує відомий харківський жірналіст Ф. Дикань. Причиною уваги ЗМІ стало будівництво двох будівель в 25 поверхів плюс ще два будинки 13-ти та 8-ми поверхів. І це тільки видима частина. А ще планується ще підземна автостоянка в три поверхи. Будівництво такого грандіозного комплексу йде зараз в самому центрі міста, на місці колишнього пустиря, за адресою Пушкінська, 2.
Частину міста, де повинен з'явитися комплекс, називають історико-культурним ареалом, територією, статус якої визначила міськрада. Будувати тут потрібно делікатно, враховуючи особливості навколишньої архітектури, вважають архітектори.
К.Черкасова (завідувач кафедри реконструкції, реставрації Університету будівництва і архітектури) - єдина з харківських архітекторів, погодилась висловити зауваження з приводу будівництва. Вона зазначила, що потрібно нові об'єкти створювати у формах сучасної архітектури, але опрацьовування цих об'єктів, його форма і силует повинні бути зіставлені з каркасами, що історично склалися, і з розверстуваннями будівель, що історично склалися, по основних напрямах руху. Її колеги, дізнавшись тему розмови, відповідати журналістові на питання відмовлялися. Не захотів розмовляти про центр бізнесу і начальник управління і головний архітектор Харкова Сергій Чечельницький.
Мають претензії до міської влади і археологи: знайдені на цій території речі, говорять про наявність тут археологічного шару кінці XVП – початку XVШ ст. За словами І.Голубєвої (старшого наукового співробітника ДП ОАСУ «Слобожанська археологічна служба»), археологи склали акт про руйнування культурного шару в історичній частині міста і направили його в прокуратуру та обласне управління культури. Відповідь прийшла тільки з прокуратури: правоохранітелі перенаправили лист в інші інстанції (11).
Донецьке городище: звалище сміття на пам'ятці (09.05.2003 р.).
Або, другий приклад. Про який я особисто писала.
9 січня 2004 р. Управління культури Харківської обласної державної адміністрації направило запит Начальнику управління містобудування і архітектури обласної державної адміністрації Ю. Шкодовському і з причини руйнування в історичній частині міста історичних підземних комунікацій. Тут теж була певна цікавість у дослідників: археологів та краєзнавців, спелеологів та істориків. Але, за нашими даними, відповіді Управління культури не одержало. Природно, що не одержав відповіді на свій офіційний запит і історичний факультет ХНУ ім. В.Н. Каразіна (12).
Можливо зараз, пан Ю. Шкодовський, який так опікується пам’ятками Харківщини компетентно, як пам’яткоохоронець, прокоментує ці факти?
Доречі, деякі регіони України заявляли на конкурс не тільки суто історичні пам’ятки. Наприклад, є тут і Державний заказник «Камінне село» (13) та парк «Асканія-Нова» (14) та інші.
То ж чого наша обладміністрація не згадала й про заповідний фонд Слобожанщини?
А тут також є чим пишатися області!
Донецьке городище: городи в охоронній зоні пам'ятки (09.05.2003 р.).
І знову, як на мене, і тут величезні проблеми.
Я згадаю тільки про одну таку пам’ятку: гору Крем’янець в місті Ізюм (15). Гора Крем’янець – широко відома унікальна комплексна пам'ятка природи. На поверхню виходять оголення верхньокрейдяних і юрських порід з численними залишками кремнію і фосфору. Тут, наприклад, ще на початку ХХ ст. було знайдено залишки плезіозавра. А зараз, коли я проводила свої археологічні розвідки, - було знайдено несанкціоновані порушення цілосності грунтового шару та спаплюжені людським вандалізмом половецькі «баби» (16). Доречі, Крем’янець є й археологічною пам’яткою (зараз вирішується його офіційний статус пам’ятки).
Тому, при таких фактах, дуже важко погодитися, що конкурс «7 чудес України» проводиться прозоро, що його організатори – дійсно прагнуть зберегти культурну спадщину.
Більше схоже на якусь піар-акцію.
От і викликає у мене, як фахівця певні роздуми, вже згадувана фраза голови конкурсу про просування позитивного іміджу сучасної України як країни з унікальною історією, культурою, архітектурою та надзвичайно великими туристичними можливостями (17).
Що саме позитивного просуває таким чином Харківська облдержадміністрація?
А, можливо, треба провести інший конкурс.
Докладніше - тут!
Посилання без гіперпосилань:
8. Шрамко Б.А., Скирда В.В. Рождение Харькова. – Х, 2004. – С.24 – 49.
9. Реєстр пам’яток археології Харківської області, взятих під охорону держави. Охоронний № 98; Номер і дата рішення державних органів про взяття пам'ятки під охорону: №711, 21.07.1965; №61, 25.01.1972.
15. Ми скористалися відомостями з «Переліку територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення Харківської області за станом на 23.12.2003 р.». № 151, Рішення облвиконкому від 03.12.84р. №562.
ХайВей
Журнал "Музеї України"